— Доїдете до заправки, за нею ліворуч, далі — до першого повороту. Я зустрів би, але не можу навіть із двору вийти, — 34-річний Сергій Полюхович із міста Кременчук на Полтавщині розповідає, як доїхати до нього. Він — один із чотирьох майданівців, яких звинувачують у захопленні державних установ. Суду чекає під домашнім арештом, як і знайомі — Володимир Пилипенко, Ігор Чадюк і Леонід Харченко.
На подвір'ї стоїть білий мікроавтобус "Мерседес Спринтер", у вольєрі сидить вівчарка. Цегляна хата оббита пінопластом, не поштукатурена.
— Прошу до моєї тюрми, — господар відкриває вхідні пластикові двері. У хаті пахне борщем — мати Сергія порається на кухні. — Зараз поспілкуємося, потім повечеряємо.
Сергій Полюхович — підприємець, перевозить вантажі. Очолює міський осередок громадської організації "Громадський контроль". Неодружений.
У його кімнаті є камін, диван, журнальний столик із комп'ютером. У кутку стоять гітара і синтезатор.
— Зараз у мене багато часу, музику записую. Проводжу інформаційні кампанії в Інтернеті, вчусь адвокатської практики, — Сергій розпалює камін. — Ми взагалі його не топимо, але поки мене судили, у хаті зникло опалення. Повертаюся додому — холодіна. Завжди все оплачую, але в нашій мережі постійно щось ламається. Це якість життя, за яку боремося на майданах. Для мене це вже друге звинувачення. Перше було в ніч на 20 січня. Узнали, що в Києві робиться, і вирішили їхати. Роздобули 50 протигазів, зібрали дров, увечері все погрузили. Коли підходять міліціонери у штатському: що в мішках? Почали говорити, що зараз хтось має приїхати, подивитися. Я чітко сказав: хлопці, визначайтеся, бо за 10 хвилин ми їдемо. Потім завів буса й поїхав. Вони почали чіплятися. Згодом з Інтернету дізнався, що проти мене порушили справу за нанесення міліціонеру травм середньої тяжкості.
Наступної неділі, 26 січня, чоловік брав участь у мітингу біля міськвиконкому.
— Ми мирно зайшли у приміщення, з нами були депутати міської ради. Нікому не заважали, нічого не блокували. Наступного дня до мене приїхали. Не дали зуби почистити — повезли у міліцію. Звинуватили в захопленні приміщення. Я так і не зрозумів, у чому воно полягає. До міліції не зверталися ні власник приміщення, тобто громада, ні розпорядник, тобто виконком. Я нікому не завдав шкоди. Слідча тільки повторювала: ви ж розумієте. У міліції з багатьма міліціонерами розмовляв. Вони підтримують наші протести. Бо їздять тими ж автобусами, ліфтами. По секрету сказали, що мене хоче посадити прокурор, він у нас — донецький.
Сергій показує електронний браслет на нозі.
— Ми мусимо перемогти. У країні дуже багато нормальних людей, а купка при владі — маленька. От Верховна Рада прийняла закон про амністію, щоб хлопці звільнили адмінбудівлі. Мене не треба амністувати — я не злочинець.
3 
1
Коментарі