— Українська армія донедавна була наповнена радянськими стереотипами — формою, звертаннями. Всеукраїнське об'єднання "Свобода" чотири роки тому підготувало законопроект про військове вітання. Старший по званню має вітатися "Слава Україні", молодший відповідати — "Героям слава". Наші депутати в нинішньому скликанні парламенту перереєстрували цей проект. Але його відхилили. Мовляв, неактуальний. А тепер президент доручив розробити такий закон. Навіщо, якщо він зареєстрований? Але їм треба попіаритися, — каже лідер партії Олег Тягнибок, 49 років.
Зустрічаємося на столичному Подолі. Олег Ярославович швидкими кроками піднімається крутою доріжкою до бесідки біля офісу. Він у світло-сірій вишиванці. Фотокореспонденту тисне руку. Нам — цілує. Помічниця приносить каву й велику тарілку з нарізаними яблуками.
Які ще важливі законопроекти від вашої політичної сили не розглядають?
— Після Революції гідності першим на стіл нашим партнерам по Майдану я поклав законопроект про люстрацію та оприлюднення списків агентів КДБ СРСР, які були чи є на державних посадах. Він передбачав, що чиновники режиму Януковича, Партії регіонів, комуністів п'ять років не зможуть займати посади у владі.
Але партнери сказали: це — занадто. З'явився пом'якшений закон про люстрацію. Назва "Про очищення влади" залишилася, але суть виявилася зовсім іншою. Причетні до знищення української нації, доведення людей до зубожіння залишилися на посадах.
Війна з Росією триває п'ятий рік, однак та залишається нашим найбільшим торговим партнером. Це що: хитрість, мудрість, дурість?
— Ми пропонували законопроекти про розірвання дипломатичних відносин із Російською Федерацією. Про припинення торговельних відносин із нею. Про введення візового режиму, перекриття кордону.
Коли ще повністю контролювали Донецьку й Луганську області, ми подали законопроект, щоб вивезти звідти підприємства військово-промислового комплексу. Наприклад, донецький завод "Топаз", луганський патронний. Їх було 42 у переліку.
Не зробили цього. Потім Путін "гумконвоями" завозив туди десантників і зброю. А забирав підприємства, які зараз стоять десь на Байкалі та в Комі. Україна п'ятий рік веде війну й не має патронного заводу. А луганський виготовляє кулі для окупанта.
Нинішня Верховна Рада часто виглядає безпомічною. Скажімо, не ухвалений закон про мову, про євробляхи. У чому причина цієї неспроможності?
— Цей парламент — типово олігархічний. Олігархи впихали своїх людей у списки, давали гроші на мажоритарні округи. Тепер ці політики повинні відпрацьовувати — ухваленням лобістських рішень або неприйняттям важливих для України законів.
Олігархи — це зрощення державної влади, великих грошей і криміналу.
"Свобода" з партнерами запропонували ухвалити антиолігархічний пакет докорінних перетворень. Це більш як 10 законопроектів економічного і політичного характеру. 6 вересня виводимо людей під стіни Верховної Ради і будемо тиснути, щоб депутати прийняли цей пакет.
200 місцевих рад, із яких 10 обласних і київська міська, ухвалили рішення про якнайшвидше голосування у парламенті за цей пакет. Це вже не націоналістична ідея, а вимога громади. 200 рад — це більш як третина України.
Які зміни конче необхідні в економіці?
— Закон про повернення коштів з офшорів. Це понад 150 мільярдів доларів — за найскромнішими підрахунками. Великий бізнес має платити великі податки, малий — малі. Треба ввести податок на розкіш. І заборонити приватизацію під час війни взагалі, і стратегічних підприємств зокрема. За роки незалежності Україна продала 29 тисяч підприємств. Зараз виставляють на продаж ще 3,5 тисячі. Це буде зроблено ефективніше, ніж із попередніми 29 тисячами? Ні. Знову буде обман.
Чому "Свобода" виступає проти продажу землі?
— Земля сільськогосподарського призначення не може бути товаром. Її залишилося мало — 26 відсотків. Пропонуємо: ці паї селянин може продати тільки державі. Після того, як запрацює державний земельний банк. І створять земельний кадастр, і проведуть оцінку землі.
Не може українська земля коштувати в сотні разів дешевше за менш родючу німецьку. Має бути встановлена конкретна ціна: на Поліссі стільки-то коштує, у Криму — стільки-то. Це повинно бути вказано в законі.
Присадибну ділянку можна продавати кому завгодно. Землю сільсьгосппризначення — здавати в оренду, навіть довгострокову, із правом родинної спадщини. Але не продавати.
У Канаді 93 відсотка землі належить державі. У Німеччині, Бельгії, Данії — майже 60 відсотків. У США запустили процес купівлі землі назад у державну власність. Розуміють, що забагато продали.
На рукав сорочки Тягнибока заскакує коник. По вишиванці, через плече, перелазить на другий бік і зникає у траві.
Чи можуть повернутися до влади антиукраїнські сили?
— Воно вже відбулося. Уся ця братія, яка мала потрапити під люстрацію, зараз суперактивна в політиці.
Люди незадоволені бездіяльністю теперішньої влади. Через розчарування і біди, які впали на нас у результаті війни, частина голосуватиме за реваншистські сили. А Росія як ніколи активно втручатиметься у вибори, фінансуватиме свої політичні проекти.
Із чим ітимете до українців на виборах 2019 року? Яких помилок у попередніх компаніях припустилися і які врахуєте зараз?
— Є рішення партії: вибори президентські, потім — парламентські і місцеві 2020 року відбуватимуться за участі Свободи". Який це буде формат — визначатимемося пізніше. Зараз важливо зберегти координацію з націоналістичними силами. Було б правильно, якби націоналісти виставили єдиного кандидата в президенти. Тоді українці матимуть свого кандидата на цих виборах.
Як оцінюєте зміни після Революції гідності? Чому в суспільстві переважає думка — що їх майже немає?
— Реформ немає. Влада робить гучні заяви, а потім усе завершується нічим.
У мене медична освіта, можу порівняти це з організмом людини. Тобі пропонують хірургічне лікування — швидко, боляче, але ефективно. Або можна консервативне — примочки, пігулки. Часом це дає результат, але коли рана не загноїлася. В України вона загноїлася. А влада нагадує шарлатанів, які з телевізора розказують: "Байдуже, що там гній. Ми продамо вам таблетку, і ви вилікуєтесь". Насправді давно треба різати.
Ви, як і батьки, працювали в медичних закладах — нейрохірургії, хірургії. Почувалися на своєму місці? Вам подобалося?
— Дуже подобалася. Вступав до медінституту за рік після смерті батька. Казав мамі: тато хотів, щоб я був у медицині, то я піду. З першого курсу мріяв бути хірургом. Працював санітаром, медбратом.
Але я народився ще й у патріотичній родині. Закінчував інститут у період національно-визвольної революції 1988–1991 років. Очолював студентське братство в медінституті, потім — у місті Львові. Далі — партія "Свобода". Коли постав вибір: медицина чи повалення радянської комуністичної імперії і створення незалежної держави, я його зробив.
Що вважаєте найбільшим досягненням студентського братства?
— Це була патріотична організація, яка об'єднувала студентів-державників, антикомуністів. Її створили в 1988 року — ще за Радянського Союзу. Ми добивалися, щоб студенти, яких призивають у військо, служили на території України.
Коли звалили пам'ятник Леніну у Львові, то з'ясувалося, що його фундамент — це хрести з Янівського цвинтаря, з могил січових стрільців. Уявляєте, як працювала радянська пропаганда? Щоб поставити пам'ятник своєму вождеві, використовували могильні плити патріотів, які боролися за Україну.
До речі, зі своєю дружиною познайомився під час відновлення одного з цвинтарів у Львові.
Відчули, що та дівчина — ваша доля?
— Ми відчули щось взаємне. Згодом запізнилися, зустрічалися, а потім узяли шлюб. Усім раджу: одружуватися з людьми зі свого середовища. Мені було легко. Її виховували в такій самій родині, як наша. У нас ніколи не виникало питання, як виховувати дітей, які свята відзначати, які стосунки між дітьми мають бути, між чоловіком і жінкою, між нами й батьками.
Що найбільше цінуєте в родині?
— Традиції. Продовження цінностей, які ми отримали від діда-прадіда і маємо обов'язок передати дітям і внукам. Традиція передбачає і любов, і ведення господарства, і повагу до старших.
Ви казали, місія України — зруйнувати московську тюрму народів. Які завдання ще важливі, крім цього?
— Україна має утвердитися як держава, де пануватиме справедливість. Ми правонаступники не лише Української Народної Республіки. А й княжої доби, періоду гетьманщини, козацької держави, УНР, ЗУНР, Холодноярської Республіки, Карпатської України, держави 30 червня 1941 року. Маємо розуміти: хто ми є, чиї ми діти і заради чого живемо.
Має бути національна справедливість — коли українець почуватиметься господарем на своїй землі. І соціальна справедливість — держава без олігархії і злиднів.
А в геополітичному значенні маємо розуміти: доки існуватиме московська імперія — Україна не зможе почуватися безпечно. Маємо спричинитися до розвалу цієї імперії. Буду щасливий, коли відкрию "Газету по-українськи" зранку і прочитаю: "На тій великій території, яка називалася Росія, створено 30 національних держав: Башкортостан, Татарстан, Комі і так далі".
Що чекає нашу країну протягом п'яти років?
— Процвітання. Усі теперішні випробування, війна з Московією — це етап, який повинна пройти нація заради досягнення справедливості й розвитку.
Переплив Дніпро у вишитій сорочці
Лідер партії ВО "Свобода" Олег Тягнибок закінчив Львівський державний медінститут, потім — здобув освіту юриста.
Батько був головним лікарем Львівського спортивного інтернату олімпійського резерву. Мати працювала фармацевтом, завідувачем аптеки.
Був санітаром хірургічного відділення Львівської обласної лікарні, медбратом у нейрохірургії, лікарем-інтерном в урологічному і хірургічному відділеннях міської лікарні швидкої допомоги.
1989-го очолив студентське братство медінституту, згодом — Львова. Був одним із лідерів студентського голодування 1990 року в Києві.
Був депутатом Львівської обласної ради. Тричі обирався депутатом Верховної Ради України.
2004 року очолив Всеукраїнське об'єднання "Свобода". Один із лідерів Революції гідності.
Дружина Ольга — епідеміолог. У шлюбі 27 років. Мають доньок 26-річну Ярину-Марію, Дарину-Богдану, 23 роки, сина 21-річного Гордія. І внучок — Юстину та Меланку.
Має зо 30 вишиванок.
На честь Дня Незалежності 2011 року переплив Дніпро у вишитій сорочці.
11 
1
Коментарі