Політолог 37-річний Михайло Басараб запрошує зустрітися в ресторані "Барсук" неподалік Центрвиборчкому. В сусідньому будинку розташований офіс народного депутата Анатолія Гриценка, з яким він співпрацює.
Сідаємо на закритій літній терасі. Замовляємо три безалкогольні мохіто.
— Якби Донецьк, Луганськ і Крим голосували на президентських виборах, вони зіпсували б результати Порошенка. Ймовірним був би другий тур, — каже Михайло. — Тільки завершилися президентські вибори, на другий день ситуація на Донбасі активізувалася. Кажуть, це відбулося не через рішучіші дії у вищому керівництві Антитерористичної операції, а завдяки командирам підрозділів. Напевно, обрання президента дало визначеність багатьом керівникам середньої ланки. Дотепер мали тимчасового недопрезидента — непопулярного, нехаризматичного Турчинова. Мабуть, через це ніхто не хотів брати на себе відповідальність за жорсткі дії на Донбасі.
Чого чекати від президента Петра Порошенка?
— Більше іміджевих та резонансних заяв, особливо на початку. Зокрема, щодо рішучіших кроків на Сході, нових кадрових призначень, покарання представників минулої влади, декларування проєвропейських намірів. Та я не бачу в Порошенкові рішучого лідера, який зможе швидко реалізувати заявлене.
Щоб передбачити дії політика, треба проаналізувати його біографію. 1998 року Порошенко став народним депутатом від СДПУ(о), яку тоді контролював Віктор Медведчук. Далі — заснування Партії регіонів у компанії Рибака, Азарова. Був помаранчевий період, коли Юлія Тимошенко переграла Порошенка й інших "любих друзів", і де Петро Олексійович виглядав не в найкращому світлі. Пам'ятаємо, як вона сказала: "Порошенко прибіг весь у сльозах і соплях" (у вересні 2005 року президент Ющенко звільнив його з посади секретаря Ради національної безпеки й оборони. — "ГПУ"). "Любі друзі" є й досі — Порошенко підтримує дружні стосунки з Миколою Мартиненком, Олександром Третьяковим. Ця команда може відродитися в новому форматі.
Не слід забувати період Порошенка в уряді Азарова. Ніщо людині не заважало працювати в Кабміні в розквіт "сім'ї" Януковича. Порошенко — політично неперебірливий. Тим паче, він — бізнесмен, якому є чим ризикувати. Основна мотивація таких людей — примножувати капітал.
Що буде зі Сходом країни?
— Ситуація там швидко не розрулиться. Петро Олексійович намагатиметься знайти консенсус із тамтешніми елітами. Ганна Герман заявила, що Порошенко домовляється з Ахметовим. Ніби у Київ повернувся Фірташ. Олігархи затребувані в нових умовах. Порошенко зробить ставку на співіснування бізнесових і політичних еліт, як свого часу діяли Ющенко, Янукович. Але правління Порошенка буде менш свавільним, ніж Януковича. Рівень нахабства знизиться. Це впливатиме на тривалість його перебування на найвищій державній посаді. Якщо все робитиме культурно, може досидіти п'ять років. Перемогою Порошенка Майдан захлинувся. Люди значно краще усвідомлюють те, чого хочуть, ніж хто може виражати їхні інтереси.
Яким буде "консенсус" президента з олігархами? На яких умовах?
— Порошенко отримає їхню лояльність, медіа-ресурси, фінансову підтримку. Буде гарантія відносного спокою на Сході. Олігархам залишать бізнес, вони уникнуть відповідальності за співпрацю з режимом Януковича. Якщо когось і покарають, то з тих, прізвища яких ми не знаємо.
Порошенко пообіцяв до кінця року провести дострокові вибори у Верховну Раду.
— Існує суспільний запит на переобрання парламенту. Він утратив підтримку людей після подій на Майдані. Є небезпека, що Порошенко зможе сформувати із цих депутатів лояльну більшість. Там зараз болото з "регіоналів", мажоритарників, які можуть переорієнтуватися на нього. Тестом для стосунків глави держави з парламентом буде призначення нового генпрокурора. Це — квота президента, яку він заповнює за згодою Верховної Ради. Поки що ця посада відійшла "Свободі". Махніцький за три місяці дискредитував себе. Найгірше — поїхав до "підрахуя" Сергія Ківалова. Брав нагороди, домовлявся про захист дисертації. Це був плювок усім, хто стояв на Майдані 2004-го та 2014 року.
За яким законом проводити дострокові парламентські вибори?
— Треба змінювати виборче законодавство. Зокрема, запроваджувати пропорційну систему з відкритими списками. Та це не вигідно лідерам партій, бо матимуть менший вплив на фракції. Підозрюю, що Петро Олексійович буде зацікавлений зберегти нинішню виборчу систему.
Кого у Верховну Раду приведуть лідери президентських перегонів?
— Яких людей Порошенко привів до Київради, такою буде й парламентська команда. У його списку побачимо багатьох колишніх "регіоналів", людей Черновецького.
Тимошенко налаштована на часткове оновлення команди. В її оточенні з'являться нові громадські діячі, бізнесмени.
Список Ляшка — найзагадковіший. Там буде багато невідомих людей, підконтрольних його спонсорам. Є інформація, що Ляшка фінансували Льовочкін, Клюєв. Він був під Банковою за часів Януковича.
Тігіпко намагатиметься збити свою політичну команду. Через це зацікавлений у дострокових парламентських виборах.
За Конституцією, повноваження президента суттєво обмежені. Порошенко не намагатиметься збільшити їх?
— Основний Закон змінюватимуть. Конституція 2004 року Порошенка не влаштовує. Напевне, він хотів би повернути редакцію, за якою правили Кучма і Янукович. Та не ризикне. Намагатиметься просунути компромісний варіант.
Яка форма правління підходить Україні?
— Президентсько-парламентська, незалежно від прізвища глави держави. Серйозний прорив можливий у разі прийняття вольових рішень людиною, яка візьме відповідальність за ситуацію у країні. Для здійснення антикорупційної реформи потрібно впливати на силові структури. А в новому проекті Конституції, підготовленому Турчиновим чи Тимошенко, ситуація анекдотична. Пропонується, що президент залишається верховним головнокомандувачем, але не впливає на міністра оборони, не може оголосити воєнний стан.
Країна знову втратила шанс кардинально змінитися?
— Так. Найбільше, на що здатен Порошенко — стабілізувати ситуацію, якось вирішити проблему на Донбасі, досягнути якогось компромісу з Путіним. А мав би розпочати боротьбу з корупцією. Це — екзамен на зрілість для будь-якого нового президента. Порошенко із цим іспитом не впорається. Його складатиме наступний глава держави.
Любить відпочивати в Хорватії та Грузії
Михайло Басараб родом із міста Дрогобич на Львівщині.
Вивчився на політолога у столичному університеті ім. Шевченка. Очолював молодіжне крило Української республіканської партії Левка Лук'яненка. Був помічником нардепа Олександра Слободяна — почесного президента концерну "Оболонь". Є співвласником компанії "Перша рейтингова система", що проводить соціологічні дослідження й надає консультації.
Улюблені місця відпочинку — Хорватія та Грузія. Найближчим часом планує поїхати в одну з цих країн.
— Хорвати — щирі й відкриті, — розказує. — Ще один позитив — там майже немає російських туристів. У Грузії почуваюся дуже затишно. Це — друзі по нещастю: у нас є спільний ворог — Росія. А ще вони спромоглися на "грузинське чудо". Хотілося б, щоб у нас так було.
Дружина Леся — психолог. Виховують сина Остапа.
3 
1
Коментарі
3