— У п'ятницю я сиділа у своєму меблевому магазині, — розповідає 26-річна Ірма Крат із Гадяча на Полтавщині. Вона ще й редактор місцевої приватної газети "Свобода слова". — О шостій вечора прийшов мій знайомий Олексій Пирогов із ноутбуком і сказав, що арештували Юлію Тимошенко. Я бігом давай дзвонити голові гадяцького осередку партії "Батьківщина" Петру Пилипенку. Зразу пообіцяла, що оплачу проїзд. Він відмовився — мовляв, команди зверху не поступало, і її не перший раз садять.
Я закрила магазин, подзвонила на автостанцію і з'ясувала, що нічого до Києва в цей час вже нема. Вирішили з Олексієм їхати через Полтаву. Забігли додому, взяли зарядні до телефону і фотоапарата, папір, ноутбук, 10 банок консервів сардини, дві пачки печива, упаковку маркерів, чотири "Снікерси", насіння, хлібину, води, туалетний папір, осіннє пальто. Дома з дивана зняла біле покривало. О 21.00 вийшли на трасу. Ніхто не хотів брати, доки не написали на листку "Полтава, 100 гривень". Повезло, бо підійшла поговорити красива місцева дівчина. Зупинився джип, хлопці думали, що їхатимуть дві красиві дівчини. Потім увесь час невдоволено мовчали.
О 22.30 були в Полтаві. У касі сказали, що білетів на потяг немає. Я підійшла до провідниці, почала пояснювати, чого потрібно до Києва. Провідниця сказала, що дана команда не підвозити до столиці. Нарешті за 20 хвилин домовилися за 120 гривень. Нас пустили у службове купе, і о п'ятій ранку ми були в Києві. Поїхали до Печерського суду.
Я підійшла до металевих щитів і почала малювати маркером "Янека на зону", "Азаров провокатор", "Януковича за ґрати". Штук 30 обмалювала, заболіли й ноги, й руки. Малюю, а всі кричать: "Давай, полтавчанка, давай", а самі бояться. До мене підійшов міліціонер і почав казати, що щити не можна обмальовувати, бо вони є власністю міліції. І забрав маркер. Я витягла інший і попросила показати документ на приватизацію щита або копію чека на його придбання. Вони й відстали.
До ранку ніхто не спав. Спочатку чекали рішення суду про знесення Майдану, потім боялися, що почнеться штурм палаток. Просиділи на стільцях до п'ятої години. У палатках був тільки пінопласт, до якого можна притулитися.
О 16.00 виїхала з Києва, бо потрібно готувати випуск своєї газети. Поруч із нами був хлопець із Харкова, який приїхав сам. А ще літній чоловік із Донецька, котрий збрехав жінці, що поїхав у справах до Диканьки, а сам — на Майдан. Літні жінки із Закарпаття.
За весь час із 7.00 до 22.00 дали по тоненькому бутерброду з шинкою. Купатися ходила до Центрального універмагу. Брала пляшку води і за 2 гривні в туалеті милася. Могли б чи депутати, чи на Майдані в складчину організувати якусь квартиру, де хоч зуби можна було би почистити. Люди за три дні на жарі без душа посиділи, завонялись і додому повтікали. А депутати питають, як народ зібрати. Я сама купувала людям каву, цигарки. Залишила їм консерви. Зараз збираю передачу на Майдан. У мене гарно вродили огірки, помідори.
На поїздку на двох витратили 1600 гривень. Планую ще поїхати. Із задоволенням спілкувалася з розумними людьми, депутатами.
2 
1
Коментарі
5