"Будь-який варіант для Януковича програшний"

5

Фото: фото: Наталія ЧУБЕНКО

— Є в мене знайомий. Він був дотичний до "Регіонів", але зараз відійшов від них. Питаю: "Що там твої?". Він: "Кошмар! Ты понимаешь, я думал, когда мы придем к власти, будем вести себя по-умному, без базара. А они стали идиотами! Ничего нельзя объяснить, ничего не втолкуешь! Стрелять надо. Всех их надо стрелять!". Допекло йому. Та хіба тільки йому? — каже колишній народний депутат, режисер 73-річний Лесь Танюк.

Трикімнатна квартира на Печерську завішана картинами, фотопортретами художників, письменників. Зокрема засновника Народного руху В'ячеслава Чорновола. Багато чорно-білих фото дружини Леся Степановича — Неллі. У простінках над дверима — книжкові полиці. Вони є і в коридорі. Скрізь розставлені вазони зі штучними квітами.

Господар запрошує присісти на диван за масивний дерев'яний стіл. Сам сідає навпроти на стільця із високою спинкою. Під час розмови крутить скріпку для паперу.

У День Незалежності ходу опозиції зупинив "Беркут", сталася бійка. Чому влада не дала людям пройти Києвом?

— Це превентивні заходи для залякування протестуючих, щоби боялися власної тіні. Мовляв, ач, повилізали, як дурний із маслом на сонце. Сонце у нас тепер не для опозиції, для неї — нари. Боюся, що призначать суди для тих людей. Тобто: "Відсвяткували? А тепер ідіть, будь ласка, на нари й сидіть". Ця влада — окупаційна, має терористичний характер.

У чому проявляється "тероризм" влади?

— Мирне населення стає заручником політичних провокацій — підкидають вибухівку, проводять масові арешти. Напрошуються паралелі з 1960 роками, коли в компартійній пресі ширили чутки про склади зброї, мішки американських доларів, підпільні типографії. А коли це виявлялося блефом, підкладали листівки Григорієві Кочуру (перекладач, поет, громадський діяч. Помер 1994 року. — "ГПУ"), "шили" дисидентам створення терористичних організацій. Суди так само працювали по дзвонику згори. Правда, тоді обмежувалися листівками, а тепер давайте копіювати Москву — підкладати динаміт під житлові будинки? Ні, Україна — не Росія. Тут такі трилери не пройдуть.

Наскільки реально залякати людей і зробити суспільство слухняним?

— Що більше натягувати цю струну, то більший буде відгук. Ця стріла полетить дуже сильно.

Спонтанні протести почнуться навесні 2012 року, а в жовтні–листопаді буде кульмінація масового повстання. Це приведе або до зміни владної команди, або до тотального погрому демократії. А тотальний погром демократії кінчається так, як у східних режимах — кінцем Мубарака та Каддафі.

Майбутні соціальні бунти вже не будуть такими мирними та спокійними, як Майдан. Тоді люди зібралися, бо їх образили, зґвалтували й "кинули". Вони боролися не за свої фінанси. Тепер буде інакше. Зарплати падають, ціни катастрофічно ростуть. Справді нічого їсти. Ти беззахисний перед сваволею міліціонера чи судді. Владі ніхто не вірить. Це веде до непередбаченого. Якщо не зміниться курс на тоталітаризм, кривавих подій не оминути.

Хто зможе підняти українців?

— Вихопиться хтось і щось такого вчинить, що за ним підуть інші, — Лесь Степанович схоплюється на ноги, відходить від столу та розводить ушир руки. — Так буває — маленький жест чи одне слово вивертають навиворіт усю історію.

Найбільша проблема буде під час виборів президента. Немає претендентів на кандидатство. Ще не визріла нова молода генерація, яка дасть виверження.

Як опозиції повертати довіру людей?

— Опозиціонери хибують тим, що не хочуть кардинально об'єднатися. Треба зрозуміти, що для маси людей є найголовнішим. Не про хліб, яйця та ковбасу треба говорити, а про глибинну людську образу. Про те, що ви хотіли будувати Україну, а вам заважають. Це проблеми моральності. Переможуть ідеї, за які люди готові покласти голови. Таких не дають Яценюк чи Юля. Але ці ідеї обов'язково з'являться.

На початку 1990-х, коли створили перший парламент, у ньому були інтелігенти, лікарі, вчителі. Нічого бізнесового. Їм протистояли комуністи-прагматики, господарники, які знали, як класти асфальт, нарахувати пенсії. Й вони слухали, що говорили їм демократи. Сьогодні у парламенті немає такого прошарку інтелігенції. Перемогли інтереси "а шо я с етого буду імєть?".

Янукович може самостійно розібратися в ситуації й зробити правильні висновки? Він має бачення, що робити далі?

— Янукович — тертий чоловік. Придивляюся, чи не прагне крові. Здається, ні. Він — мирний криголам. Але йому тепер з усіх боків говорять, як колись Сталіну: "Будеш таким м'яким, тебе пристрелять". І Янукович почав боятися. Заліз на таку величезну висоту, на якій усі мусять його ненавидіти, намагатися підсидіти. Це саморуйнація людини.

Йому треба вибрати: стати на бік Росії чи Європи. Піти в Європу — значить програти Росії, з якою дуже сильно зав'язалися газом, флотом, літаками. Їй надто багато пожертвували, щоб зараз відмовитися. Піти в Росію — образити Європу. Будь-який варіант для Януковича програшний. У нього немає стратегічного центру, який прорахував би це все до кінця. Тому два його клани сваряться між собою.

Які клани маєте на увазі?

— Старший і молодший. Старі — Янукович, Азаров, Рибак. Це радянська еліта, яка звично для себе тримає гроші в російських банках. Говорять про дружбу з Європою тільки про людське око, а насправді благословляють Росію. Молодий клан, починаючи з Ахметова, тримає свої гроші в офшорах і європейських банках. Вони не менш вагомі, ніж старі.

Який із цих кланів візьме гору?

— Раніше мені здавалося, що переможуть молоді. Був би зовсім інший контакт із опозицією, бізнесом. Але зараз видно, що перемогли люди менталітету страху — "дєржать", "нє пущать". Це виразно прочитується у скупівлі національних каналів, недопуску журналістів до інформації. Ці люди далекі від реальності, самі нічого не виробляють. Їх панування небезпечне тим, що їм може ввірватися терпець і вони вийдуть на якусь істерику.

Чи здатна ця команда на економічне реформування країни?

— Ні, бо вони не люди України. Вони — врємєнщики, прийшли сюди захопити, надурити, забрати, поділити і втекти. Ця влада нагадує радянську. При відступі у Другій світовій вони поводили себе страшніше за гітлерівців. Підірвали Дніпрогес — і хвиля змила десятки тисяч людей, підірвали хлібні магазини. Нищення було повним.

Усі депутати, які потрапили в останнє скликання парламенту, хотіли записатися в комітет по бюджету. В першому скликані усі хотіли в комітет по культурі, де були Кравчук, Чорновіл, Симоненко. Тоді ідеологічна частина життя була важливіша, — Лесь Степанович стукає ребром долоні по столу. — Сьогодні депутату важливо правильно проголосувати, щоб йому дали 300 тисяч на його завод.

×