Губернатор Полтавщини 56-річний Валерій Асадчев першим серед голів облдержадміністрацій заявив, що піде у відставку після інавгурації нового президента. Голосувати в другому турі не буде, бо "нема з кого вибирати".

Асадчев призначає зустріч у Києві 23 січня, у переддень свого від"їзду на лікування до Трускавця. Обирає кафе в торговому центрі на майдані Незалежності. На зустріч приходить зі старшим прийомним сином. Три роки тому він усиновив двох братів-інтернатівців: Олександра та Сергія, яким тоді було 16 та 13 років.

— Із Тимошенко нецікаво залишатися, бо той стан, до якого вона довела країну — це злочинні дії, — пояснює рішення про відставку. — Що стосується Януковича, то я працював із ним, коли він був прем"єром. Із прагматичної точки зору це були не найгірші часи. Багато робилося цікавих програм. Хоча коли про це кажу, то Тимошенко намагається мені докоряти, що так хочу себе зберегти на посаді губернатора. Я цим ніколи не займався і сьогодні міг би бути багатою людиною і сидіти в Партії регіонів чи БЮТі. Продати себе можна було так, що вистачило б на все життя.

Що робитимете після відставки?

— Викладатиму в Славістичному університеті. Якби були вибори до Верховної Ради, мене це дуже цікавило б. За роки незалежності парламент ніколи не працював як професійний законотворчий орган. Це ж треба колись змінювати. А я був одним із небагатьох депутатів (1998–2006 роки. — "ГПУ"), які ще тоді могли писати закони.

Яка ймовірність проведення дострокових парламентських виборів?

— Якщо Янукович стає президентом, то він може у цій Верховній Раді мати більшість, але не коаліцію. Тобто Тимошенко все одно залишиться прем"єром. Для нього питання номер один — зняти Тимошенко. А для цього треба сформувати іншу коаліцію.

Але і дострокові вибори Януковичу не вигідні, бо в наступну Раду можуть зайти зі своїми партіями Тягнибок, Яценюк, Тігіпко. Також зайдуть Ющенко, Тимошенко.

Чого українцям чекати від президента Януковича?

— Я не бачу жодного позитиву. Хоча Янукович розважливий, уміє слухати. Але ми трошки перебільшуємо функцію глави держави. Він не керуватиме міністерствами, бюджетом. У нього єдина фундаментальна функція — представляти державу і кожного з нас.

Від президента Януковича чекатимуть подвигів, а їх не буде. Країна в такому жахливому економічному стані, що навіть важко уявити.

Скільки це триватиме?

— Усе залежить від того, які люди прийдуть керувати.

На посаду прем"єра нібито претендує Борис Колесніков.

— Колесніков жодного дня не був у виконавчій владі. Якщо він на цій посаді займатиметься своїм бізнесом, то нічого доброго для країни не буде. От Юлія Володимирівна займалася лише собою.

Тимошенко буде в українській сорочці, а реально все вирішуватиметься у Москві. Україною, скоріше за все, керуватиме Медведчук

Але Тимошенко щодня звітує про реформи.

— І що зроблено? У дитячих лікарнях навіть харчів немає за що купити. Гроші не виділила, та й де їх брати? Украли. Де позичених 240 мільярдів гривень? Це питання до прокурора.

Чого чекати від президентства Тимошенко?

— Вона буде в українській сорочці, пригріє всіх переляканих патріотів, а реально все вирішуватиметься у Москві. Україною, скоріше за все, керуватиме Медведчук.

Тобто, у першому турі українці проголосували неправильно?

— Його результат свідчить про колосальну деградацію суспільства. Після цих виборів вона посилиться. Люди зневіряться в тому, що здатні обрати нормальну цивілізовану владу.

На що налаштовуватися?

— Маємо або пережити це, або знову втратити незалежність. Українці — нація амбітна і революційна. У минулому знаходились лідери, які піднімали повстання. Помаранчеву революцію теж не чекали, а вона прийшла. Думаю, і зараз щось таке буде. Галичани не змиряться із цим, бо живуть біля Європи і кожен день бачать різницю між нею і болотом, у якому ми борсаємося.

Чому підтримка президента Ющенка за п"ять років зменшилася вдесятеро?

— Такі люди, як Ющенко, приходять і починають працювати на українську державу. А як Тимошенко — на себе. І коли настає час порівняти, то президент виходить і каже: бачите, я вирішив питання по демографії, дітях. А Юлія Володимирівна вкладала весь державний капітал тільки в себе. Якщо запитати, де результати, то скаже, що їй усі заважали: Верховна Рада, суди, губернатори. Я — особливо, — сміється. — Марево, цей дим пройде, і всі побачать, що Юлія Володимирівна та Павло Іванович (Лазаренко. — "ГПУ") — це одне ціле. Люди скажуть: ми мали справжнього українського президента Ющенка, і самі його здали.

Він усвідомлює свої помилки?

— Віктор Андрійович вважає, що всі українці мають чесно працювати на добробут своєї держави. Неодноразово повторював: усім, хто стояв за мною, я дав можливість розкритися. Тимошенко, Гриценко, Яценюк — вони повинні нести моральну відповідальність за те, що сталося з державою. І якщо була несправедливість, вас відсунули, що в політиці буває, сідайте на лаву запасних і чекайте. От яскравий приклад Слави Кириленка. Він мав стати головою Верховної Ради, але його відштовхнули і посадили Яценюка — людину, яка зрадила президента. А Кириленко створив політичну силу й готовий підставити своє плече президенту, який фактично йде.

От саме тому я залишаю посаду, бо не хочу зраджувати Ющенка й ідеї, які він приніс.

Швидко через трубочку випиває капучино.

Що вдалося зробити на Полтавщині за 3,5 роки?

— Коли їхав туди, мене найбільше вразили високі бур"яни по дорозі. Було десь із 200 тисяч забур"янених полів. Тепер іде колосальна конкуренція за землю, люди отримують серйозні гроші за паї. Ми розбудували найбільшу інфраструктуру, пов"язану з технологією вирощення зерна, його зберігання, елеваторні комплекси. Будуються перевалки по Дніпру. Під час кризи у нас тільки один бюджет проблемний був — кременчуцький. Всі інші  перевиконані. Почали розбудовувати лікарняну інфраструктуру, звели перші об"єкти доступного житла в Полтаві і один у районі — по 2,5 тисячі гривень квадратний метр. Перші побудували сміттєпереробні заводи, не провалили жодного опалювального сезону. На сьогодні в нас найкращі розрахунки по газу. Чотири роки тому область було газифіковано наполовину, зараз — понад 90 відсотків. Ми створили умови для приходу інвестицій.

Я їду з Полтавщини з великим активом, який працюватиме там десятиліття. Люди говоритимуть, що це все було зроблено завдяки нинішньому президенту. Тепер беру Тимошенко, — мовчки згинає пальці. — Хочу назвати, але не можу. Немає нічого, сліду не залишила. Одна брехня.

Я зрозумів би українців, які сказали б: ми розчарувалися у цій владі і проголосували за когось нового. Але ж проголосували за тих, у кому розчарувалися — Януковича, Тимошенко. Якби обрали президентом Тігіпка чи Яценюка, то сказав би: так, оце нація, бо обрала нове.

Із зарплатою 450 рублів вважав себе мільярдером

Валерій Асадчев — корінний киянин. Має вищі освіти інженера-технолога, хорового диригента й юриста. Із майбутньою дружиною Валентиною познайомився під час навчання в столичному політехнічному інституті.

— Потім я був провідний технолог по космосу Інституту електрозварювання імені Патона. Мав оклад 260 рублів. Коли пішов на заступника голови райради із зарплатою 450 рублів, вважав, що я — мільярдер.

1991-го Асадчев став депутатом, а згодом головою Московської райради Києва. 1998-го обирається нардепом від Народного руху. До наступного скликання проходить за списками блоку "Наша Україна". 2006-го призначений головою Полтавської облдержадміністрації.

×