Десяток журналістів прийшли на пагорб Слави у Львові о четвертій ранку 22 червня. Недалеко стоять жовтий автобус із міліцією та дві патрульні машини. Усі чекають на членів організацій "Євреї проти Гурвіца", які планували провести у Львові акції з нагоди 70-ї річниці початку війни між Німеччиною та СРСР.
— Я, по суті, не спала, а ті клоуни так і не приїхали, — говорить одна з журналісток.
Близько восьмої біля меморіалу паркуються автобуси з міліціонерами та бійцями спецпідрозділів "Беркут" і "Гриф". Чоловіки у бронежилетах ідуть у бар по каву та хот-доги.
— Є інформація, що представники організацій, які планували провести тут мітинг, не прибули, — розказує речник обласної міліції Денис Харчук.
Першою до могил приходить Марія Олександрівна, 60 років. Тримає два букети дрібних червоних гвоздик. Кладе по одній на кожну плиту.
— На квіти витратила 140 гривень, — каже. — Дурні люди тягаються, хто кого вбивав чи не вбивав. А я прийшла подякувати тим, хто воював на війні.
До одного поховання підходить чоловік з георгіївською стрічкою на голові. Кладе квіти і наклеює збоку портрет. Потім набирає лопаткою в поліетиленовий кульок землі з надгробка.
— Я приїхав із Києва, — розповідає Сергій Рульов, 57 років. — Ось тут похований батько мого знайомого. Він бачив тата всього раз. Сам не зміг приїхати. Вислав фотографію.
До нього підходить міліціонер і просить зняти пов'язку.
— Я ж нікого не провокую, — відказує той, але знімає.
— У Львові зараз панують фашистські настрої, — ходить між могил голова громадської організації "Антифашистський комітет Львівщини" 59-річний Олександр Калинюк. — Я навіть сьогодні георгіївську лєнту не прикріпив до піджака. На 9 Травня її в мене зірвали разом з медаллю до 100-річчя народження маршала Жукова.
Через дорогу від пагорба збирається натовп. Серед них кілька депутатів міської ради від "Свободи".
— Дивимося на роботу правоохоронців. У принципі вона адекватна, — говорить Руслан Кошулинський, 42 роки, голова фракції "Свобода" у Львівській міськраді. — Ніхто нікому не перешкоджає класти квіти. Ми лише контролюємо, як дотримуються рішення суду. Якщо тут з'явиться червоний прапор, то проситимемо правоохоронців виконати свій обов'язок. Ніхто в бійку не лізтиме. З четвертої ранку наші люди є у всіх місцях, де найчастіше збираються ліві сили. Постійно з ними на зв'язку, порушень ми не бачили.
До Руслана Кошулинського підходить журналіст телеканалу "Россия". Той одразу замовкає, а тоді просить:
— Будь ласка, не задавайте мені питань. Знаю, як російські канали вміють перекручувати слова на свою користь.
О 9.45 представники влади кладуть квіти до пам'ятника жертвам комуністичних злочинів на пл. Шашкевича. Навколо збираються до тисячі людей. Двоє у вишиванках роздають листівки із закликом не піддаватися на провокації. "Наш обов'язок — пам'ять без агресії, спротив без насильства," — написано в них.
— Ми вшановуємо пам'ять мільйонів людей, які загинули під час Другої світової війни, — бере слово львівський мер Андрій Садовий, 42 роки.
Через 15 хв. усі йдуть до подвір'я колишньої тюрми через дорогу. Влітку 1941 року перед відступом працівники НКВС розстріляли тут близько тисячі в'язнів. На стінах вивісили архівні фото.
— Як зараз пам'ятаю — зігнали сюди жидів і сказали їм розкопувати, — шепоче товаришу старший чоловік із медалями-хрестами на грудях. — Сотні трупів вирили. Всі тако рядком лежали. Сморід неймовірний стояв.
Починається служба.
— Для Львова ця війна найбільш була трагічною, бо починалася тут тричі, — каже владика Димитрій. — Сьогодення ще раз підкреслює, що недаремно наші діди і прадіди вмирали у тюрмах і концтаборах. Вони неодмінно стали святими мучениками.
Незареєстрована "Партія Сталіна" анонсувала "антифашистський марш" від залізничного вокзалу. Проте об 11.00 нічого не відбувається. Біля кас ходять туди-сюди троє правоохоронців. Зупиняють 37-річного Віктора з Тернополя. Той тримає три білі гвоздики.
— У тьощі день народження, — пояснює.
— Ви тут із цвітами акуратніше, — радять міліціонери. — Бо тут дєятєлі такі, що в носа дадуть і питати нічого не будуть.
Тим часом на пагорб Слави сходяться з десяток представників Комуністичної партії. Приносять вінок із написом "Переможцям від комуністів Львівщини".
— Сьогодні ми підняли над містом червоний прапор, — розказує голова обкому партії 52-річний Михайло Стула. — Він літає в небі на повітряних кульках. Його охороняє Бог.
3 
1
Коментарі
19