У Дрогобицькому виборчому окрузі №121 зареєструвався 21 кандидат у народні депутати. Це — найбільше на Львівщині. Припускають, боротьба розгорнеться між п'ятьма — Романом Іликом, Олесем Старовойтом, Михайлом Задорожним, Михайлом Сендаком, Павлом Барнацьким.

Зі Львова виїжджаю маршруткою до Дрогобича. На в'їзді в район у селі Меденичі на кожному стовпі при трасі вивішені метрові плакати кандидата в депутати співака і підприємця Тараса Курчика. На жовтому тлі великими синіми буквами написано: "Тарас Курчик іде служити громаді".

— О, знайшовся слуга! — вигукує з переднього крісла лисий чоловік років 50. — Знаю, кому він буде прислужувати — бандюковичам при владі.

При в'їзді в Дрогобич ліворуч висить білборд "Регіонів", праворуч — партії Наталії Королевської. Вул. Грушевського, що веде від вокзалу до центру, усі стовпи, автобусні зупинки завішені агітками Михайла Задорожного.

— Нема кращого, ніж "УДАР Віталія Кличка", — каже сивий чоловік у зеленій футболці на автобусній зупинці. — То, як казав Ющенко, єдиний політик, який нічого не вкрав, а все сам заробив.

"УДАР Віталія Кличка" для штабу орендує невелике приміщення на першому поверсі будівлі медичного училища на вул. Грушевського, 9. За столами сидять четверо працівників. Перед кожним — ноутбук.

— Агітувати розпочали на початку позаминулого тижня, — розповідає 60-річний Ігор Михайлишин, не відводячи очей від комп'ютера. — Зараз переважно працюємо в палатках. Також ходимо від дверей до дверей. Рейтинги говорять, що в Дрогобицькому районі лідируємо ми й партія "Свобода". Надіємось на перемогу.

— Люди привикли до того, що кандидат повинен ще до виборів бути в політиці. А нам тільки в серпні сказали, що по цьому окрузі йде Олесь Старовойт, — говорить 40-річна Марія Федик. — Він уродженець Старосамбірщини, у Дрогобицькому ще нічого не зробив. Але сьогодні наші люди роздають листівки в Меденичах та Підбужі. Завтра будуть у Стороні.

"Свобода" та Об'єднана опозиція висунули узгодженого кандидата — Романа Ілика.

Штаб "Батьківщини" розташований у центрі міста неподалік ратуші на вул. Шкільній, 4. Піднімаюсь бетонними сходами з кованими поручнями на другий поверх. У коридорі зустрічає голова штабу 25-річний Роман Москаль. Веде довгим коридором, оббитим вагонкою, на балкон, звідти — у кабінет кандидата.

— Плануємо донести кожному в окрузі, що сьогодні влади немає, а є режим, — каже 48-річний Роман Ілик. — Його очолює людина, яка не може називатися гарантом Конституції, підписавши ганебний закон про мови. Альтернативою цьому бульдозеру, який пре на Україну, і є Об'єднана опозиція "Батьківщина". На сьогодні маємо підтримку 40 відсотків населення округу. Якщо мене оберуть, першим ділом візьмуся за Януковича, другим — за українську мову, а третім пунктом є регіональні проблеми — погані дороги, вуличне освітлення, низькі зарплати, пенсії, платне медичне обслуговування.

На центральному майдані Шевченка по обіді стоять чотири намети. Два від "Батьківщини", по одному — від "УДАРУ Віталія Кличка" і самовисуванця Миколи Гука, колишнього мера Дрогобича.

Найбільше людей підходять до його намету. Він — чорного кольору. Червоними буквами написано: "Гук!". На агітаторові років 25 чорна футболка з написом ззаду "Україна понад усе!".

Метрів за 50, на майдані Шевченка в одному приміщенні знаходяться штаби трьох кандидатів у депутати — Миколи Гука, Павла Барнацького й Тараса Курчика. В останнього два дні поспіль двері зачинені. Кажуть, поїхав за кордон.

До Барнацького піднімаюся сходами. Крізь двері чути плач. Виходить молода темноволоса жінка. Представляється помічницею, просить заходити. Каже, Павла Барнацького немає. Є його заступник Ігор Дзеник.

— П'ять років оббиваю пороги ратуші, прошу допомоги, — витирає сльози хусткою 74-річна Стефанія Колодій у синьому халаті поверх квітчастої блузки. Схилилася над великим столом. — У мене землю нагло забирають, хоч маю всі документи на неї.

— Пані Стефо, не плачте, — заспокоює 49-річний Ігор Дзеник. — Нічо не буду обіцяти, але чим зможу, тим допоможу. Ми зробили ксерокопії документів. Передамо Павлу Степановичу. Про нього в окрузі всі знають. Він іде від Партії захисників Вітчизни Юрія Кармазіна. Дрогобич — перше місто, що відвоювало в міської ради на 50 відсотків менші тарифи на комунальні послуги. І то завдяки Барнацькому і Кармазіну.

52-річний Микола Гук курить на балконі. Кабінет його зачинений на колодку.

— Чекаю, коли мої прийдуть, — пояснює. — Он якраз іде начальник штабу, — гасить сигарету. — Ромцю, відкрий, будь ласка, двері.

У коридорі темно, тхне сирістю. Стіни місцями облуплені.

— В'їхали сюди лиш два тижні тому, — каже Микола Петрович. — В основному працюємо на вулиці. Є в нас три намети по місту і по одному в основних населених пунктах. Учора мав три зустрічі з людьми в мікрорайонах Трускавця, сьогодні одна в Меденичах, ще поїду в Стебник. Чому йду у Верховну Раду? Бо треба мати 226 патріотичних голосів, які працюватимуть для народу. Та і, певно, то мій останній шанс. На ці вибори кинув усі ресурси. Зараз стати кандидатом коштує 13 тисяч гривень, а на наступні, мабуть, і 130 буде замало. Недавно яєць скуштував. Пікетували офіс Партії регіонів у Трускавці. Її очолює колишній мер Лев Грицак. Як тільки розгорнули плакат: "Грицак — яничар Януковича", наймані школярі вийшли і закидали нас яйцями. Мені одне в груди попало. Думав наздогнати та по вухах надавати, а дітиська сховалися в санаторії, де і є офіс "регіоналів".

У суботу по обіді на площу Ринок з'їжджаються 250 байкерів. Огороджують червоною стрічкою територію. Отець Ігор кропить їх свяченою водою. Розпочинається 7-й міжнародний байкерський зліт. Організовує його Михайло Задорожний.

На площі зібралися близько півтисячі людей. Майже годину під дощем двоє байкерів у чорних футболках із жовтим написом "Михайло Задорожний" тішать глядачів трюками. Лунають оплески.

Задорожний ховається від дощу під накриттям кав'ярні "Фоксі-Роксі".

— Штаб сьогодні не працює. Моя команда, що складається з 15 чоловік, відпочиває. А так — розклеюємо агітки, роздаємо газети, — говорить 45-річний Михайло Леонович. — Мене інформаційно блокують. Газету мусив свою організувати. У нашому районі видаються дві, але одна належить Партії регіонів, інша — "Батьківщині", вони мене нізащо не хочуть друкувати. І поливають брудом. Мабуть, тому, що я найбільше працюю. Соціологічне опитування показало, що моє прізвище в окрузі знають понад 80 відсотків людей. Щоб забрати в мене голоси, створили клона — Івана Задорожного. Він мешкає десь у Львові і невідомо хто такий узагалі, знайти його неможливо. Тепер нас навмисне плутають. Приписали мені його місячний дохід — 980 гривень, у мене в 10 раз більше. Оббріхують, що з партії "Свобода" мене вигнали. Я ніколи в ній не був.

×