Росія приватизувала нашу історію.
— Тільки повернулася з Косово й Сербії. У Косово відвідували наш контингент. Він там розміщений під егідою НАТО. Зараз це інженерний підрозділ із 40 осіб. Усі хлопці — після АТО, — розповідає 44-річна Іванна Климпуш-Цинцадзе, віце-прем'єр із питань європейської та євроатлантичної інтеграції.
Зустрічає в кабінеті на п'ятому поверсі Кабміну. На ній — блакитна сукня. Ліву руку прикрашає браслет.
На столі три вази — із соняхами, білими трояндами й айстрами. На стіні висить ікона Миколи Чудотворця.
— Це на згадку від наших миротворців у Косово, — Іванна Орестівна показує різьблену дощечку.
— За останні чотири роки це був перший серйозний візит українців у Сербію, — каже Іванна Орестівна. — Нам треба вести діалог. Бо сербська влада і громадяни, попри орієнтацію на Росію, прагнуть європейської інтеграції. Значно далі просунулися в цьому за нас.
Помічниця приносить каву та чай.
— Електронне декларування має запрацювати з 1 вересня. Сподіваюся, спільними зусиллями у цей термін вкладуться.
Як реагують на зрив електронного декларування західні партнери?
— Посли Євросоюзу оприлюднили заяву. Вони вважають, що необхідно обов'язково сертифікувати систему е-декларування.
Президент укотре анонсував запуск безвізового режиму з Євросоюзом — "за кілька тижнів".
— Не бачу відхилень від раніше озвученого графіку. Рішення мають прийняти Європейський парламент і Рада ЄС. Там зараз канікули. В Раді Євросоюзу потрібна підтримка більшості країн, що представляють дві третини населення ЄС. Ми виконали всі зобов'язання, тому розраховуємо на позитивне рішення.
Процес затримався у червні. Тоді країни Євросоюзу були стурбовані хвилями міграції біженців.
Можемо прискорити процес?
— Не знаю, коли призначать засідання Ради ЄС із розгляду нашого питання. Тому поки що конкретики в датах немає. Але цієї осені маємо всі підстави розраховувати на виконання зобов'язань західними партнерами.
Більшість українців не мають грошей подорожувати за кордон. Що нам дає безвізовий режим?
— Соціально-економічна ситуація складна. Але цьогоріч українці вийшли на перше місце за кількістю відпочивальників у Туреччині. Туди можемо їздити без віз. Частина цих людей захочуть побачити й Європу. Також це дасть можливість налагоджувати ділові контакти.
Перебувати у країнах безвізу можна буде не більш як 180 днів на рік — за наявності біометричного паспорта. Це — обов'язкова умова. Власники звичайних закордонних паспортів мають зробити біометричні.
Безвізовий режим не дає можливості працювати в країнах ЄС.
Перед від'їздом посол США Джеффрі Пайєтт сказав, що Україні не потрібен транш Міжнародного валютного фонду. А летальну зброю можемо виробляти самі. Але допомога нам необхідна. Що маємо зробити для її отримання?
— Ми не можемо бути стовідсотково задоволені з того, що отримуємо. Треба продовжувати роботу з партнерами. Конгрес США підтримує надання Україні летальної зброї. Та адміністрація президента Обами була не готова до цього. Це питання їхньої внутрішньої дискусії. Маємо далі переконувати.
Хто цим має займатися у першу чергу? Президент? Міністр закордонних справ? Прем'єр?
— Усі. Кожен на своєму рівні. Треба, щоб народні депутати забули про політичні розбіжності. Тоді країна буде об'єднана, як 2008 року в Грузії під час нападу Росії. Не було різниці між опозицією і владою. Всі стали на один бік.
Іноді здається, що деякі політичні сили розслабилися й забули — триває війна. А вони займаються політичними іграми. І руйнують країну зсередини.
Що можемо запропонувати Євросоюзу?
— Це величезний ринок. Прагнемо спростити вихід туди нашим виробникам. Буде система чітких правил, сертифікація продукції. У найближчі місяці запрацюють кілька проектів для малого й середнього бізнесу, що хоче постачати продукцію у ЄС. Вже є успішні приклади.
Мінські домовленості зайшли у глухий кут. Однак нам кажуть — їх треба виконувати. Водночас Росія і сепаратисти постійно порушують їх. Це, щонайменше, несправедливо.
— Дуже тяжко говорити про справедливість, коли перебуваєш під агресією. Мінські домовленості були вимушеним компромісом. Допомогли зменшити катастрофічну кількість втрат.
Україна виконує свої зобов'язання. У цьому — наша сильна сторона. В іншому випадку — втратимо довіру партнерів. Тоді лишимося сам на сам з агресором.
Інше питання — не можемо перейти до виконання політичної частини зобов'язань. Бо та сторона не відвела важкого озброєння, немає доступу моніторингової місії ОБСЄ до всієї окупованої території.
Вам не здається, що ми програємо Росії інформаційну війну?
— Безумовно, програємо. Але весь світ виявився неготовим до цієї війни. Рік тому ЄС прийняв рішення сформувати платформу для протидії цій гібридній агресії. Кожна країна визначає додаткові завдання для себе. І Україна — серед них. Різниця в тому, що ми — на перших рубежах цієї війни.
Про можливе зняття санкцій із Росії говорять у Франції, були заяви італійських депутатів. Це — інформаційна війна чи європейці втомилися від економічних втрат від санкцій?
— Це не тільки інформаційна війна. Це — війна грошей. Москва дає їх різним політичним силам і неурядовим організаціям у Європі. Ще є намагання загравати з громадянами на тлі майбутніх виборів у Німеччині та Франції. Прагнуть сподобатися тій чи іншій частині виборців.
Обсяг економічних збитків від накладених на Росію санкцій і санкцій у відповідь — перебільшений. Наприклад, станом на червень Франція втратила 0,05 відсотка валового внутрішнього продукту.
Протягом 25 років ми зробили недостатньо, щоб Україну добре знали у Франції, Німеччині чи Сербії. А РФ, як Російська імперія, була присутня там протягом століть. На жаль, чи на щастя, але Радянський Союз асоціюється з Росією.
Ми, українці, тільки з'являємося в Європі. Москва приватизувала нашу історію. Запитайте у француза: Київська Русь — це що? Ми знаємо, що це — Україна. Що в той момент Росії і Москви й близько не було. Але росіяни спромоглися укріпити міф, що Київська Русь — це зародок російської держави.
Для нас це — робота не на один рік.
Україна здатна з часом претендувати на лідерство у Східній Європі? Чи розраховувати на щось більше?
— Із часу Незалежності постійно говорили, що можемо стати регіональним лідером. Ішлося про різні конструкції: Східну й Центральну Європу, країни Східного партнерства (ініціатива за участі України, Молдови, Білорусі, Грузії, Вірменії та Азербайджану і ЄС. — ГПУ). Був період, коли з нас брали приклад молдовани, грузини.
Йшлося і про посилення взаємодії щодо Балто-Чорноморської співпраці. Тепер про це говорити складно. Зараз завдання — бути сильною країною. Країною, рівною з усіма партнерами. Тому варто думати не про лідерство, а про зміцнення своєї спроможності.
Володіє чотирма іноземними мовами
Іванна Климпуш-Цинцадзе знає угорську, англійську, польську та грузинську мови. За освітою — дефектолог, а також спеціаліст із міжнародних відносин. Навчалася у Сполучених Штатах Америки.
Була кореспондентом української служби радіо Бі‑Бі‑Сі — у США та в Грузії. Працювала директором міжнародної благодійної організації "Відкрий Україну". Потім — керівником Ялтинської європейської стратегії для підтримки реформ. Позаторік стала народним депутатом від "Блоку Петра Порошенка".
З квітня 2016 року — віце-прем'єр із питань європейської та євроатлантичної інтеграції.
— Дуже не вистачає часу, щоб побути з родиною. Тому щаслива, що сім днів відпустки провела зі своїми дівчатами й чоловіком, — каже Іванна Орестівна.
Із чоловіком Арчілом Цинцадзе мають доньок — Соломію та Меланію. Арчіл — військовий і дипломат.
Улюблені квіти — соняшники й ромашки.
60 декоративних тарілок зібрала Іванна Климпуш-Цинцадзе. Колекціонує посуд Західної України — до Другої світової війни. Почала з кількох бабусиних тарілок.
1 
1
Коментарі