"Кинете бюлетень за Юлю, а мандат отримає Губський"

 

Голова партії "Свобода" 39-річний Олег Тягнибок приїжджає на зустріч джипом "Тойота Ленд Крузер". Паркує біля ресторану "Флюгер", на столичній вулиці Артема.

— Мені чорний чай із цитриною, — замовляє.

— Прошу прощения, с чем вам черный чай? — перепитує офіціантка.

Тягнибок кілька разів повторює, що йому чай "із цитриною". Жінка знову перепитує. Виникає пауза, офіціантка поглядає на кореспондентів "ГПУ".

— Із лимоном, — підказуємо їй.

Він замовляє також подвійний фреш із моркви, яблук та селери.

— У словнику Бориса Грінченка написано цитрина. Хоча й у Львові не всі розуміють, що це таке, — каже Тягнибок.

Ви говорите, що в Україні не захищають права українців і збираєтеся це робити. На можливу реакцію виборців Центральної та Східної України зважаєте?

— А хіба там живуть не українці? Основа націоналізму — захист нації, яка дала ім"я своїй державі. Тому наше завдання — захист національної більшості, тобто титульної нації.

У Східній та Центральній Україні не гірше сприймають наші позиції, ніж у Києві чи західних регіонах. Адже проблеми, з якими стикаються українці, всюди однакові. Це — соціальна несправедливість, національні утиски. Паплюження традицій, особливо родинних цінностей, неможливість відстояти своє право в суді, засилля нелегальних мігрантів, які відбирають в українців робочі місця, розбазарювання нечесною владою майна та найціннішого — землі.

Але підтримка на Заході все одно більша...

— Це зрозуміло. Хоча зараз найбільше підтримують нас у центрі — у Черкасах, Полтаві, на Київщині, Вінниччині, Хмельниччині.

Сьогодні у нас найдинамічніше організації ростуть саме у Східній Україні. Хоча на заході маємо краще розгалужені структури, це й дає можливість зберегти голоси на виборах.

Під час розмови Тягнибок майже постійно дивиться у вікно. Там дощить.

— Українська ідея однаково розповсюджується по всій Україні, — продовжує він. — Просто на Сході  значна частина населення веде відверто антиукраїнську політику. За цілковитого потурання влади й підтримки Кремля вони почуваються вольготно.

Багато хто під час виборів успішно спекулює на темі мови. Як вирішити цю проблему?

— Для цього потрібна політична воля влади, — Тягнибок притримує кришечку чайника й повільно наливає чай у чашку.

Що зробили б, якби стали президентом?

— Спочатку запровадив би окрему державну інституцію, яка відповідатиме за контролювання мовного законодавства. Міністерство чи Академія мови як центральний виконавчий орган. Необхідно ухвалити Закон "Про захист української мови" замість чинного "Про мови в Українській РСР". Треба забезпечити синхронний звуковий переклад державною мовою іншомовних виступів, передач, фільмів на телебаченні та радіо. Скасувати оподаткування на україномовне книговидання, аудіо- та відеопродукцію, програмне забезпечення. Обов"язково запровадити іспит з української мови для держслужбовців та кандидатів на виборні посади.

Мовне питання роздмухується "п"ятою колоною" — московською агентурою. Проблема виникла під час президентських виборів 2004 року, коли сюди приперся московський політтехнолог Ґлєб Павловський. Саме він почав ділити українців на сорти.

Але Партія регіонів лише кілька місяців тому додала до своєї програми пункт, що російська мова має стати другою державною.

— "Регіонали" починають втрачати свого виборця. Розуміють, що багато їхніх гасел не тільки не вирішені, але їх не порушували в парламенті. Тому грають на емоціях людей.

Якщо прийдете до Верховної Ради, з ким об"єднуватиметеся в коаліцію?

— Cьогодні ми союзників не бачимо. Адже треба об"єднувати не партії, а єднатися навколо спільної ідеї, національних інтересів.

Навіщо тоді виборцю за вас голосувати, якщо не підете у владу виконувати обіцянки?

— Нині насамперед потрібно змінювати систему влади. Навіть маючи невелику фракцію, ми можемо діями зробити в цій системі тріщину. Наше завдання — говорити людям правду.

Розповідає, як під час минулих виборів до парламенту їздив селами.

Усі правильні радикальні рішення радили приймати Тимошенко і Плющ

— Пам"ятаю Прохорівку Канівського району на Черкащині. Запитую людей, за кого голосуватимуть. За Юлю. А які у вас проблеми в селі? А воно стоїть на Дніпрі. Кажуть, що приїхали дядьки на крутих машинах і скупили все прибережжя. Там раніше люди прали білизну, купалися, ловили рибу. Тепер усе огороджено сіткою. Назвали фірму, яка скупила землю. По телефону я попросив дізнатися, хто власник. Виявляється, ним через кількох посередників є Богдан Губський — депутат із БЮТу. Я їм кажу, що ви кинете бюлетень за Юлю, а мандат отримає Губський. Пізніше працівниця сільради каже, а чого ви наїжджаєте на Губського? Він привіз дітям у школу 10 кілограм цукерок. А ви що зробили?

Чи є народні депутати або високопосадовці, які готові приєднатися до "Свободи" в разі проходження її до парламенту?

— До нашої партіії не так просто вступити. Ми є прихильниками ідейної близькості партійців при проходженні обов"язкової внутрішньої люстрації. У нас не може бути кагебістів, комуністів та кучмістів. А з національно зорієнтованими політиками завжди знайдемо спільну мову.

Ви хотіли йти з Костенком в одному блоці на минулих виборах...

— Як бачите, з цього нічого не вийшло. Українська народна партія хотіла, аби до блоку увійшов "Рух" Тарасюка та Українська республіканська партія "Собор" Анатолія Матвієнка. Чи уявляєте мене в одному ідеологічному блоці з колишнім першим секретарем комітету комсомолу України? Очевидно, що ми світоглядно різні.

Під час останніх виборів у Києві ви провели величезну рекламну кампанію. Звідки гроші?

— Величезну в порівнянні з ким? Із БЮТом чи блоком Черновецького? Ми брали не числом, а вправністю. Викупили біґборди, де була можливість — переважно на околицях Києва. Перед виборами вони коштували близько 1,5 тисячі доларів. Але ми не витрачаємо коштів на оплату агітаторів, які тримають на мітингах прапори. Усе це роблять члени партійних організацій. Так само й щодо спонсорів. На з"їзді в червні 2006 року ми створили економічну раду із заможних членів "Свободи", які займаються малим і середнім бізнесом. Вона фінансово забезпечує партію.

Багато людей, які носили гроші мішками під час помаранчевої революції, розчарувалися і в БЮТі, і в "Нашій Україні". Бо їх ця ж влада душить: жорстко обкладають податками, схеми контрабанди на митниці й далі працюють. Тому тепер вони вкладають гроші в нашу організацію. В нашій економічній раді — кілька сотень членів.

Яким був ваш бюджет під час виборчої кампанії в Києві?

— 1,5 мільйона гривень. Наші газети друкували на дешевому папері. До речі, друк нам здешевлює ще й те, що один із наших партійців в Івано-Франківську — власник великої друкарні. У нас залишилися намети з минулої виборчої кампанії. Стягнули їх до Києва з усієї України.

Ви отримуєте зарплатню в партії?

— 10 тисяч гривень на місяць. Відрядження мені теж оплачують.

Скільки часу проводите із сім"єю?

— Мало. Зазвичай спілкуюся з дітьми під час агітаційних поїздок. Беру їх із собою. Дружину бачу, коли вона мені передає чисті сорочки й костюми. Ми, до речі, познайомилися на одній із акцій Студентського братства ще 1989 року. Разом брали участь у національно-визвольній революції 1989–1991 років, зокрема студентських голодуваннях. За фахом вона лікар-епідеміолог.

Тягнибок згадує помаранчеву революцію. Каже, що всі правильні радикальні рішення тоді радили приймати Тимошенко і Плющ. А під час голосування за відставку Януковича з прем"єрства кількох владних нардепів купили.

А звідки взяли гроші?

— Коли ми захопили Український дім, по "5 каналу" оголосили, що треба туди зносити теплі речі й гроші. Я бачив, як люди приходили з мішками грошей. Навіть священики приносили. Грошей ніхто не рахував. Їх висипали на купу.

Їх крали?

— 90 відсотків — так. Пам"ятаю, приїхав один політик. Усе загріб, і до побачення. Каже: "У мене мандат від Ющенка". Він відповідав за касу. Гроші пакували в коробки з-під ксероксів. За день їх вистроювалося кілька рядів. Це сотні мільйонів. Я був свідком, як приїхав якийсь бізнесмен. Виймає з кишені сто тисяч доларів. Таке було в перші дні революції. Потім гроші почали записувати.

Після розмови Олег Тягнибок розраховується. Каже, що свою машину взяв у кредит на сім років. Частину вартості оплатив одразу.

— На місяць плачу чи 300, чи 500 доларів. Не пам"ятаю. Зазвичай цим не займаюся – у мене є бухгалтер. Мені потрібна #велика машина. У ній має поміщатися багато газет, плакатів, прапорів, три-чотири костюми, десяток сорочок, купа білизни, спальники. Машина — мій пересувний дім. Я ним їжджу по всій Україні.

1968, 7 листопада — Олег Тягнибок народився у Львові
1991 — голова львівського Студентського братства
1993 — закінчив Львівський медичний інститут
1994 — депутат Львівської обласної ради
1998, 2002 — обраний народним депутатом
2004 — очолив Всеукраїнське об"єднання "Свобода"
2006 — депутат Львівської обласної ради
2007 — "Свобода" набирає на виборах до Верховної Ради 0,76% голосів
2008 — на позачерговий виборах до Київради партія отримує 2,08%
Одружений. Має двох доньок і сина.

×