За портретами із зображенням Віктора Януковича підходимо до кіоску "Преса" на столичній Львівській площі.

— У нас такого счастья никогда не продавалось, — розказує продавщиця.

Ідемо у виборчий штаб Партії регіонів у Шевченківському районі, що на вул. Мельникова, 83а. Офіс розташований на першому поверсі в кінці коридору, поряд з чоловічим туалетом. Двері зачинені, дзвінок не працює.

— Они переехали в переулок Шевченко. Читайте на столе объявление. Мы к ним не имеем никакого отношения, — каже охоронець.

Телефонуємо за вказаним номером. Просимо два портрети президента.

— У нас усього три. Один у кабінеті начальника, один у завхоза і ще один — на вході висить. А нашо він вам?

— Для себе потрібно.

— У нас флажки є.

— З портретом?

— Нє, з написом: "Янукович". Я охраннік. Ви зранку подзвоніть. Може, наш начальник вам допоможе.

— Мы единственные в Киеве портреты президента продаем. Еще рамочки к нему есть, — каже продавщиця магазину "Плакат" на Повітрофлотському проспекті, 25. За знімок формату А4 просить 5 грн, удвічі більший — 7,5.

Купуємо чотири зображення. Одне пропонуємо таксистам, що стоять на розі вул. Богдана Хмельницького та Хрещатика. Радимо взяти в машину, поставити біля іконок.

— Разве что против гаишников, — сміється один. Торкається на шиї золотого хрестика. — Это сейчас не ходовое. Вы бы лучше узорчики продавали.

Біля мерії показуємо портрет вусаню років 50, в костюмі й окулярах, зі шкіряним портфелем.

— Засунь собі в дупу, — відказує чоловік.

На Михайлівській площі біля собору підходимо до групи туристів.

— А кто это? — питає хлопець у синій футболці з написом "Россия". Кажемо, що президент Янукович. — О, нет, не нужен. У нас своих Путиных-Медведевых хватает. Вот иконки мы бы у вас купили.

О 18.59 пропонуємо придбати фото двом патрульним міліціонерам під Київрадою.

— Повісити на стєнку, да дротіки кідать, да? — з усмішкою запитує один із них.

Наприкінці дня роздаємо товар безкоштовно.

У неділю, 19 серпня, о 10.00 жителі райцентру Стрий на Львівщині поспішають до церкви освячувати фрукти. Усі у святковому одязі.

Роздрукований на кольоровому принтері портрет президента, на тлі прапора й тризуба, вставляю у лаковану дерев'яну рамку під скло. Біля музею-садиби Степана Бандери пропоную молодій сім'ї з двома дітьми за 15 грн.

— Ти знаєш, що сьогодні свято велике? — каже високий 30-річний чоловік у чорних штанях і вишиванці. — Не змушуй мене грішити. Цей Бандюкович півкраїни під себе підім'яв, а іншу половину продав. У мене брат у Вінниці живе з дружиною. Син Януковича там за 1 гривню купив собі торговий центр. А ти його пику сунеш у свято?

На відкритій терасі кафе "Каприз" із 10 столиків зайняті два. У кутку облаштовані кілька декоративних потічків.

— Хочеш, щоб кафе спалили? — помічає в моїх руках портрет президента офіціантка Христина. — Недавно офіс "Регіонів" уже горів. Януковича в місті й раніше ніхто не любив. А після підписання мовного закону зненавиділи. Бачив, як усе місто обписали словами на захист мови?

Біля римо-католицького костелу чоловік, років 40, їсть яблуко.

— Ой нє, 15 — то задорого, — чухає вуса. — Давай, синку, я за 10 у тебе його куплю.

Відраховує п'ять 2-гривневих купюр. Виймає фото з рамки, зіжмакує й викидає у смітник.

— Я в рамочку фотографію внучки поставлю. Ти дурний, бо рамка ця дорожче коштує.

15 серпня об 11.00 на Центральному ринку Полтави стаємо з портретами президента навпроти виходу з продуктового павільйону. За один просимо 5 грн.

— Янукович вас повбиває, єслі узнає, що ним торгуєте, — проходить повз жінка, років 40. — Він же начальник, його треба безплатно отдавать. Тим більше, женщинам. Який не є, а красівий мужик.

За 2 грн портрет погоджується купити торговець цибулею на оптовому ринку.

— Повешу в кабине машины, гаишники трогать не будут, — каже.

Фотографія президента формату А3 у черкаській книгарні "Світоч" коштує 4 грн, удвічі менша — 3 грн. Купую п'ять великих і стільки ж малих. Менші вставляю у рамки за 27 грн.

— У мене вже є, в серванті стоїть, — відповідає 60-річний Ігор Стоянович. У неділю по обіді він гуляє Європейською площею. — Він хороша людина, я за нього голосував. А ви такою насмішкою порушуєте Конституцію. Я міг би записати на диктофон і заявити на вас. Але мушу поспішати додому, в мене пес голодний.

Іду на Центральний ринок. Виставляю там портрети на велосипеді, наче на вітрині.

— І тут Янукович! Я вже по телевізору вхляв його бачити. Який канал не переключиш — там і він. У мене 36 років водітєльського стажу. Маю 900 гривнів пенсії. Що на них сьогодні купиш? — говорить Сергій Калініченко. Він торгує помідорами з ящика.

Іду на автобусну зупинку. Оголошую там вікторину. Пропоную відповісти на три запитання. Хто дасть правильну відповідь, отримає портрет безплатно.

— Давай питання! — каже 60-річний чоловік, що чекає автобуса.

Запитую, скільки разів був судимий Віктор Янукович.

— Два рази, — відповідає і називає статті.

— А в яких роках?

— Не знаю.

Ставлю третє питання:

— З якого року Віктор Федорович на посту президента?

— З 2006-го, — відповідає чоловік.

Портрета не отримує.

×