— Олійні фарби дощу не бояться, але й води не люблять, — каже київська художниця Марина Соченко, 49 років. Вона викладає живопис у Національній академії мистецтв. 29 листопада о 14.00 пише з натури мітинг на столичному майдані Незалежності. Дивиться на нього з оглядового майданчику над торговельним центром "Глобус". Швидкими мазками кладе фарбу на полотно. По ньому стікає вода.
— Весь час змінюється погода. То йшов дощ, потім — мокрий сніг, через секунду вже сонце, — на окулярах художниці видно краплі дощу. Руки у фарбі, змерзли. — По мокрому писати важко. Але мені головне — настрій. Енергетика цього Майдану надихає. Красиві плями прапорів — наш, білоруський, визвольної боротьби чорно-червоний. Вісім мільйонів угорців змогли зібратися і зробити своє життя. А в нас 52 мільйони все чекають, поки їх хтось збере і щось зробить. Нарешті вони, можливо, прокинуться. Зараз не час виставок, художникам треба виходити на вулиці. Неправильно бути відірваним від народу. Хочу, щоб мої діти жили в Україні й були щасливі.
3 
1
Коментарі