"Головне в голодуванні — позитивний настрій"

Вінничанин 64-річний Леонід Бровченко голодує під Українським домом 13-й день. Його у "карематному містечку" називали паном Майором. Звільнили з Радянської Армії у званні майора за те, що відстоював українське. Бровченко у 1990-х не раз брав участь у таких акціях протесту — його стаж голодувальника у сумі становив 41 день. Із ним колеги радилися, як правильно голодувати.

— Он Оля, яка вчиться у Могилянці, підходила до мене. Каже: дзвонять із дому мама й бабці — заспокойте їх. Іще один хлопчина з Івано-Франківська просив поговорити з його батьком. Бо головне в голодуванні — позитивний настрій. Тоді виділяються ендорфіни — гормони щастя, і голод легше переносити, — каже Леонід Бровченко. Відсувається й говорить убік. Перепрошує, що змушений так розмовляти. — У мене з рота неприємний запах — ацетон. Він з'являється на третій день голодування. Це день, коли почуваєшся найлегше. Найскладніше — на шостий, коли організм з'їв підшкірні жири. Токсини, які ми законсервували в собі, потрапляють у кров, отруюють організм. Щоб триматися у формі, бігаю по 12 разів по східцях до арки Дружби народів і назад. Але знімаю пов'язку, щоб міліція не засікла. Люди живуть тільки шлунком. А ми тут — душею і серцем.

Леонід Степанович до приїзду в Київ три дні голодував у Вінниці.

— Збирав підписи на Театральній площі. Закликав людей висловлюватися проти закону. В мене навіть кілька росіян підписалися. Казали, в Україні повинна бути українська мова. 7 липня припинив голодування, бо це зробили депутати. Приїхав додому, поснідав супчиком. Потім жінка ще вареників наварила. Поїв, телевізор включив, а там кажуть, що молодь під Українським домом голодує. Я того ж дня на Київ вирушив. Як у поїзд сів, почав голодувати. Дружина не хотіла відпускати. Боялася, що тут мене затримає міліція, але я їй пояснив: то важливо не лише мені, а потрібно всій державі.

У Бровченків троє дітей: 41-річний Володимир, 35-річний Олег і Галина, 31 рік. Вони підтримують батька, але ніхто з них не голодує. Леонід Степанович планує залишатися під Українським домом, доки не скасують мовного закону. Зараз має тиск 130 на 90.

— Нема нічого складного — нічого не їм, п'ю воду. 1991-го я три дні голодував проти кандидатури Кравчука на пост президента. Через два роки — 10 днів був без їжі за поновлення на посаду офіцерів, яких звільнили за підтримку незалежності України. Маю свої правила. Воду під час голодування купую і відкриваю пляшку сам. Нікому не даю, ношу з собою. Виходжу із голодування поступово. Останній раз починав із кислого молока, потім пив соки, їв супи.

×