У середу мітингувальники під Українським домом у Києві заявили про припинення голодування.
По центру стоїть столик, накритий синьо-жовтим прапором, на ньому три півлітрові пляшки "Моршинської". 26-річна Оксана Неживенко у вишиванці сидить за столом, часто п'є воду із стаканчика. Крім неї, ще семеро чоловік із пов'язками "Голодую". Серед учасників прес-конференції і 20-річна Анна Ющенко, яка через голодування потрапила до лікарні, а сьогодні повернулася під Український дім.
— Люди від Львова до Луганська, від Сіднея до Нью-Йорка вболівають за вас, моляться, — говорить один із організаторів акції протесту, театральний режисер Сергій Архипчук, 51 рік. — І не перестають захоплюватися вашими жертовністю та незламністю у відстоюванні нашого спільного скарбу — рідної української мови.
Оксана Неживенко о 13.17 оголошує, що учасники припиняють голодувати й переходять до активних дій:
— Акція голодування продемонструвала, що громадяни України мають достатньо рішучості та моральної сили протистояти владі. Українське суспільство довело, що не має страху перед системою, до якої люди втратили довіру. Голодування показало готовність президента та його соратників продовжувати нищити українську мову й розвалювати державу. Ми побачили, що голодування — це пасивна дія, яка не дає результатів. Тому цього дня ми оголошуємо початок активного наступу на владу. Ми створили координаційну раду "Український дім". До нас долучилися 17 громадських організацій.
— Найголовніше наше завдання — це об'єднання України. Хоча те, що тут є люди з Донецька, Запоріжжя, Харкова, Одеси, показує: розкол країни існує тільки на Банковій (вулиця, де розташована Адміністрація президента. — "ГПУ") та в мізках політтехнологів, — розповідає Олег Веремієнко, 31 рік, секретар комітету голодувальників.
— У нас є заява від окремих учасників голодування, — слова просить 73-річний Віталій Надточій із Київщини. Він голодує сьомий день. Йому не дають виступити.
Після прес-конференції до журналістів звертається вінничанин 63-річний Леонід Бровченко:
— Як батько я вітаю молодь із припиненням голодування. Але ми не припиняємо протестів і продовжуємо голодувати безстроково. Я апелюю до українського народу — піднімайтеся на боротьбу за українську мову. Не буде мови — зникне нація.
Далі участь у акції беруть четверо: Олександр Місюра, що, за його словами, голодує шостий день, Вадим Лісовий, який без їжі третій день, Віталій Надточій і Леонід Бровченко.
О 15.15 Оксана Неживенко каже, що її чекає "швидка". Іде у супроводі кількох чоловіків.
Учасники протесту збирають речі в сумки, складають парасолі, згортають каремати. Майданчик під Українським домом протестувальники залишають як незмінне місце зустрічі.
— Двічі-тричі на тиждень ми будемо збиратися, проводити лекції, мітинги. Тут буде інформаційний центр, де постійно чергуватимуть троє-четверо людей, — розказує член оргкомітету Андрій Жупник, 35 років. Він приїхав минулої п'ятниці зі Львова.
О 16.10 на сходах виступає Леонід Бровченко:
— Мови роздавав Бог. І яке ми маємо право здаватися, коли нищать мову? Я не здамся, буду й спати тут на цементі. Мова або смерть.
Дехто з мітингувальників залишаються під Українським домом. Частина перебираються до Гостиного двору, який активісти захищають від руйнування.
3 
1
Коментарі
6