Доки українці не навчаться підтримувати на виборах до Верховної Ради українські національні інтереси, доти будуть гнути горба на "старшого брата". Іншої української альтернативи об'єднаній команді патріотів "Нашої України" на парламентських виборах немає, вважає лідер Української народної партії 61-річний Юрій Костенко. "Права альтернатива" йде на вибори з програмою економічного націоналізму під гаслом "Роби, купуй, захищай українське!", яка в тому числі передбачає і переведення української економіки на власні енергетичні ресурси.
— Українці є найбільшими споживачами російського газу в Європі, — каже Костенко. — Щомісяця ми сплачуємо "Газпрому" близько мільярда доларів. Де російський "Газпром" знайде ще таких дурнів? Енергетична залежність від Росії обертається тим, що ми так і не використовуємо на належному рівні ні українське вугілля, якого вистачить на 300-400 років, ні нафту, ні газ, включно зі сланцевим. Не задіюємо альтернативні джерела енергії, не займаємося енергозбереженням, не будуємо підприємство з виробництва власного ядерного палива для АЕС. Натомість завозимо ядерне паливо з Росії. Тому у нас неконкурентоспроможні підприємства, високі ціни на продовольство та обмаль робочих місць.
Експерти кажуть, за два-три місяці після парламентських виборів вартість газу для населення зросте на 40 відсотків. Як дорожчатимуть комунальні тарифи?
— Приблизно пропорційно до зростання ціни газу. Уряд, якому наступного року потрібно віддати зовнішніх боргів майже на 5 мільярдів доларів, жебракує новий кредит у Міжнародного валютного фонду. Однак цей кредит дадуть за умови наведення порядку в "Нафтогазі", який і продає газ населенню та підприємствам. Зараз діють так звані ножиці — невідповідність купівельної ціни російського газу та ціни, за якою "Нафтогаз" продає його українцям. Через це дефіцит "Нафтогазу", по різних оцінках, складає 1-2 відсотка валового внутрішнього продукту України. Якби населення забезпечували дешевим українським газом, ціни на комуналку можна було б утримати. Однак цей газ споживають підприємства, які належать олігархам. Вкотре українці оплачуватимуть з власного гаманця безглузду політику влади — переплачуємо за російський газ, хоч маємо вдосталь свого.
У пресі пишуть, що в США завдяки масовому видобутку сланцевого газу на третину впали ціни на газ та електрику для пересічних американців. Чи є в Україні такий ресурс?
— За запасами сланцевого газу Україна — на четвертому місці в Європі після Польщі, Франції та Норвегії. За умови залучення західних інвестицій є шанс за два-три роки розпочати видобуток українського сланцевого палива. Це надзвичайно вигідно. В США новітні сланцеві технології торік призвели до падіння газових біржових цін до 70 доларів за тисячу кубометрів. А в Україні вартість газу перевищує 400 доларів. Масовий видобуток сланцевого газу в Україні привів би до падіння цін принаймні вполовину — до 200-250 доларів. Зрозуміло, комуналка та електроенергія подешевшали б на 30-40 відсотків.
Скільки коштує збільшити видобуток українських енергоресурсів?
— Копійки порівняно з витратами на російський газ. Судіть самі: якщо Україна до 2020 року вкладатиме щорічно 7,5 мільярда гривень у видобуток газу, обсяги його викачки збільшаться до 127 мільярдів кубів (Україна спожила 2011 року 54 млрд кубів газу. — "ГПУ"). А нафти — до 32,5 мільйона тонн на рік. Однак уряд, який, образно кажучи, знімає спідню білизну, вивозить у Москву кошти з валютних резервів, уперто заощаджує на власному видобутку. Було виконано всього 50 відсотків обсягів пошуково-розвідувального буріння від запланованих до 2010 року. Мільярд доларів, які "Газпром" щомісячно витягає з дірявої української кишені, — це плата за небажання жити своїм розумом.
На Заході забезпечують комуналку за рахунок міських сміттєзвалищ. Чому ми не переймаємо такий досвід?
— Можливо, уряд і наважився б на реформи, але Росія не дозволяє. Кілька місяців тому парламент, нарешті, вперше за 21 рік незалежності ухвалив закон про "зелений тариф" на електроенергію, що виробляється з біогазу. Це створювало умови для розквіту альтернативної енергетики — будівництва біогазових комплексів, міні-ТЕЦ на сміттєзвалищах та очисних спорудах, виробництва електроенергії з рослинних і тваринних відходів. Але президент наклав на цей закон вето. Мовляв, навіщо нам дешева енергія, якщо ми маємо можливість купувати втричі дорожчу? Загалом, в Україні виробляється менше відсотка енергії з альтернативних джерел при потенціалі 16-20 відсотків. Я вважаю, що Україна може вийти на максимальні показники за 10 років. Але темою альтернативної енергетики 21 рік незалежності ніхто серйозно не займався.
Скільки ви платите за комунальні послуги? Що треба зробити, щоб їхня якість відповідала цінам?
— Я плачу за трикімнатну квартиру в Києві за тими самими тарифами, як і пересічні українці. Також, як і всі, потерпаю через низькоякісну комуналку. "Ручне" керування тарифами, яке багато років застосовує влада, не може замінити реальні реформи комунального сектору.
Тарифи зростають, а якість послуг лишається низькою, бо комунальний ринок монополізували напівдержавні структури. Комунальні підприємства закуповують воду, газ, тепло, електроенергію у напівдержавних компаній за завищеними цінами. За це начальники отримають "відкати". ЖКГ є монополістами на своїх дільницях і можуть неконтрольовано підвищувати тарифи. Водночас за 20 років так і не створили конкуренцію на комунальному ринку постачання газу, води, тепла й електроенергії. У країнах Євросоюзу послуги з виробництва, постачання та продажу населенню цих ресурсів відокремлені. Це унеможливлює приховування у тарифах необґрунтованих витрат. В Україні монополісти закладають у тарифи завищені прибутки, змушуючи платити кінцевого споживача.
Уряд має створити конкурентне середовище та якнайбільше демонополізувати ринок комунальних послуг. З іншого боку, ЖКГ потребує реформ з енергозбереження, оскільки нині зі 100 кубів газу 70 кубами гріють повітря. Але з реформами не поспішають, бо українські олігархи втратять шалені прибутки.
Реформи в державі відбудуться, коли зміниться якість української влади — в першу чергу, Верховної Ради, яка створює закони для всієї держави та всіх органів влади, — і президента, і уряду, і місцевих рад. Замість олігархічних партій та їхніх сателітів, включно із комуністами, українці мають обрати у парламент своїх представників. Тих 226 депутатів-українців, які, керуючись національним інтересом, повернуть державну політику на користь українця та України.
3 
1
Коментарі
5