— Добро пожаловать в самое безопасное место в Украине! — 21 лютого по обіді на барикадах біля Центрального універмагу на столичному Хрещатику кричить у гучномовець вусань у смушевій шапці.
Від метро Театральна на Майдан ідуть сотні людей. Несуть їжу та одяг. 67-річна Антоніна Ухо тримає торбу з домашніми закрутками й чотири червоні гвоздики.
— Коли по телевізору побачила, як убивають безневинних дітей, досі успокоїться не можу, — витирає сльози квітчастим носовичком. — Якби зараз хто дав автомат, то я сама того Януковича застрелила б.
Антоніна Василівна зупиняється навпроти міськадміністрації. Біля намету, де приймають продукти для Майдану, викладає 3-літрову банку огірків і чотири півлітрові малинового варення.
— Після стрілянини люди почали приносить утричі більше грошей, харчів і одягу, — розповідає волонтерка 23-річна Олександра.
На столі стоїть прозора скринька для збору коштів. У ній лише крупні купюри — від 100 до 500 грн. Поряд зупиняється киянин 38-річний Олег Малиновський. Сидить на інвалідному електровізку.
— На Майдан із жінкою приїжджаємо четвертий день підряд, — Олег кидає у скриньку чотири купюри по 50 грн. — Найстрашніше вчора було. Спочатку стояли біля Головпоштамту. Як почали в людей стріляти, ми піднялися до Михайлівського. Звідти труповозка постійно вивозила тіла загиблих. На задньому дворі при нас лежало 30 трупів.
На сцені Майдану транслюють засідання Верховної Ради. Показують голосування за відставку міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка. Священик молиться, присутні хрестяться і час від часу скандують: "Героям слава". Коли голосування закінчується, аплодують і кричать: "Молодці". Біля стели запускають феєрверк.
— Рано хлопці радуються, — біля магазину "Зара" ужгородець 47-річний Олексій Федун робить "коктейлі Молотова" з порожніх пляшок із-під пива та горілки. — До справжньої перемоги ще далеко. Коли щось конкретне у країні буде зроблено, тоді переможемо. А так сьогодні голосують, а завтра — відміняють. Ні до влади, ні до опозиції довіри немає.
На тротуарі під стінами 5-поверхового житлового будинку стоять зо п'ять сотень 5-літрових пляшок і каністр із бензином.
— У нас бензину більше, ніж на будь-якій заправці, — Олексій правою рукою з мозолистою долонею поправляє металеву каску. — Дивиться треба в оба, бо тут тітушки навкруги снують. Постійно до бензину із цигаркою хтось підійти хоче. Вчора один із жовто-блакитною стрічкою на куртці попросився до хлопців у палатку. Його пустили. А коли всі поснули, у буржуйку плеснув бензину і давай тікати. Палатка геть згоріла, двоє хлопців сильно обпеклися. А його так і не зловили.
— Коридор робіть! Людей несуть! — кричать хлопці із самооборони. Йдуть з опущеними головами, тримають шапки. Слідом за ними несуть дві труни з тілами 28-річного Володимира Жеребного та Романа Тачина, 33 роки, зі Львівщини. Присутні співають гімн і скандують "Героям слава!". Обоє хлопців загинули на барикадах на Грушевського 20 лютого.
— Ми з ними три місії стояли на барикадах пліч-о-пліч, — розповідає 26-річний Віталій Рибалко з Тернополя. — Опівдні того дня Рома сказав, що піде в туалет, а Володя вирішив глянути, що біля Маріїнського парку робиться. Один направився вправо, другий — вліво. На 5–6 метрів одійшли, як упали. Ромі куля влучила в чоло, Володі — у вухо.
У натовпі Віталій помічає літню жінку з канапками із сиром і ковбасою. Махає їй.
— Це моя мама, — пояснює. — Вона, коли про стрілянину почула, зразу сюди приїхала. Казала: не можу вдома сидіти, коли син під кулі йде. Носила бутерброди й помагала бруківку розбирати для барикад.
Панахиди за загиблими тривають протягом дня.
Увечері на Майдан приходять лідери опозиції Віталій Кличко, Олег Тягнибок та Арсеній Яценюк. Вони повернулися з парламенту після голосування за закони, що обмежують владу президента. Люди свистять і викрикують "Ганьба" та "Зеку смерть".
— Сьогодні в нас сталася маленька перемога, — першим на сцену виходить Віталій Кличко.
Ведучий вириває мікрофон й починає молитву за загиблими. Люди заспокоюються. Як тільки слово бере Олег Тягнибок, знову піднімається свист. За кілька хвилин під сцену приносять труни.
— Ось де ваші домовленості, прямо перед вами лежать. Ви сьогодні підписали угоду й тиснули руку тому, хто вбив цього чоловіка, — кричить під сценою охоронець Павло, 40 років.
Священики знову починають читати молитву. Арсеній Яценюк і Олег Тягнибок слухають навколішки, Віталій Кличко постійно стоїть.
— Подивіться на наших тварин-опозиціонерів. Якими ж циніками треба бути, щоб удень спокійно говорить з упирем президентом, а вечором прийти сюда і стояти на колінах перед мертвим героєм? — плаче в голубому береті десантника 56-річний Олег Шаповал із Кіровограда.
На сцену проривається хлопець в оточенні чоловіків у масках.
— Якщо до 10.00 завтра Віктор Янукович не подасть у відставку, будемо штурмувати з вогнепальною зброєю, — його виступ супроводжується оплесками та криками "Так".
Віталій Кличко стрибає зі сцени. Його не встигають підхопити, падає на спину. Йде спілкуватися з людьми. Більшість матюкаються.
— Люди, я прошу вибачення, що тиснув руку Януковичу, — через 40 хв. оголошує Кличко зі сцени.
Вибігає лідер "Правого сектора" Дмитро Ярош. Каже, що зараз не час сваритися — слід триматися купи для вирішення проблем.
— "Правий сектор" не складе зброї, не зніме блокаду жодної з державних установ, доки не буде виконана найголовніша наша вимога — відставка Януковича.
— Майдан тепер змінився. Будь-хто, хто на сцену виходить, має зрозуміти — він нестиме відповідальність за кожне слово. Вже не буде стояти там Яценюк і молоти херню. Хватить, натерпілися, — 45-річний Валерій слухає пряму трансляцію з Верховної Ради, що лунає зі сцени Майдану.
22 лютого тут триває прощання із загиблими мітингарями. Два дні тому біля Валерія вбили трьох майданівців.
— Хлопці перед очима стоять постійно. У бруді, порваних куртках, але з такими світлими обличчями.
Під стелою Незалежності люди миють плитку. Біля підніжжя виставили свічки та квіти загиблим — тут одне з молитовних місць. Сміття збирають у пакети, виносять за територію барикад. Зупиняються, коли повз проносять труну. Багато плачуть. Двоє чоловіків кілька разів стріляють у повітря з пістолетів.
Місце біля входу до метро на вул. Інститутській, де вбили найбільше людей, встелене червоними гвоздиками. На щитах висять світлини загиблих. На стовпах залишилися сліди від куль.
— Це не АК-47, їх вже зняли з озброєння. Це снайперська пуля зі зміщеним центром, — колупає дірку в металевому стовпі 30-річний чоловік.
— Не говоріть дурниць. Снайпер, по-вашому, попав у стовп спеціально? АК є на вооруженії ментів. Їх там на складах мільйони лежать, — заперечує хлопець у чорній бандані. Запихає в дірку паличку, кінцівка якої показує, звідки прилетіла куля. — Подивіться — летіла із проїжджої частини. Снайпера там точно не було — він же не лежав посеред дороги.
У Маріїнському парку близько тисячі людей прибирають сміття після антимайданівців та силовиків. Територію Верховної Ради охороняють бійці самооборони. Біля бокового входу зі сторони вул. Шовковичної стоїть накритий ковдрами чорний "Мерседес". Вікна та фари побиті, двері виламані.
— Це так сьогодні до Ради вернули депутата Грушевського з "Регіонів". Він рішив поїхати додому. Люди машину обступили і його витягли. Запхали назад у двері ради із криками "Йди, бл...дь, работай", — пояснює охоронець.
Надвечір зал Головпоштамту заповнений людьми в білих халатах. Уздовж стін на ковдрах і матрацах сплять мітингарі.
— Здесь медпункт, — каже 30-річний Владислав. — Кто-то отдыхает. Огромное количество людей, которые были на страже, не спали по нескольку суток. Истощение большое, давление.
У Михайлівському соборі близько десятка священиків правлять службу. Постійно заходять і виходять люди.
Привезли освячений Папою Римським хрест
У суботу вранці до головної сцени Майдану несуть 3-метровий дерев'яний хрест. 2004 року його освятив Папа Іван Павло ІІ.
— Він об'їздив 34 столиці світу. Був у самих гарячих точках. До нас привезли на день. Це дуже велика святиня. Після того, де буває цей хрест, — наступає мир, — каже зі сцени священик римо-католицької церкви Станіслав Широкорадюк. — Недавно уважно перечитав Біблію. В нас була така ж ситуація, як у єгипетського фараона, коли він не хотів відпускати людей з рабства. Бог послав на нього 10 кар. Останньою стало те, що відібрав у фараона розум. Такі самі знаки діялися з нашим керівництвом. Вони ігнорували мільйони людей, які стояли на Майдані. Сміялися, пили-закушували й гуляли. Але цьому прийшов кінець.
4 
1
Коментарі