За 40 км від столиці в Макарівському районі Київської області розташоване село Мотижин. У центрі збереглися руїни давнього городища, яке називають Високим Валом. Звідси родом політик і дипломат 52-річний Роман Безсмертний. У травні цього року він заявив, що братиме участь у виборах президента.
Зупиняємося біля металевих воріт. За парканом видно дерев'яний дім. Хвіртку відчиняє господар Роман Петрович. Він у темно-синьому напівпальті з піднятим коміром — на вулиці вітряно.
— Щойно повернулися з туру по регіонах. Презентували ідею "Велика Україна можлива". Попри щільний графік, знаходимо час, щоб бувати вдома кожного тижня. Тут найлегше приймаються рішення.
Подвір'я викладене плиткою. Навпроти — господарська споруда на троє дверей.
— Дім зведений на фундаментах двох хат — батькової та дідової. Коли повернувся з роботи послом у Білорусі, старі хати зніс. Це каркасний будинок, оббитий деревом.
Уздовж садової доріжки земля замульчована сосновою корою. На ділянці ростуть яблуні, груші, сливи, черешні. Їхні стовбури побілені.
— Цей сад я посадив, — продовжує Роман Безсмертний. — Тут дерева з усієї України: черешні з Мелітополя, кримські дерева. Є дарунки від послів Німеччини, Словаччини. Цього року привезли хурму, районовану під 28 градусів морозу. Посадили чотири кущі — прижилися. Було багато яблук цієї осені. 70 літрів соку зробили.
На одному з дерев висять пожухлі плоди. Господар зриває один і їсть.
— Це терен. Ягоди залишаю, потім цілу зиму їм. Вам не дам, бо воно гидке, але я люблю. Малими лазили по канавах й об'їдали терен. І так само ліщину.
— Роздивляєтеся наше обійстя? Він що не ткне, все приживеться, — до нас підходить Тетяна, тендітна білявка, дружина Романа Безсмертного.
Праворуч — ставок. Час від часу у воді скидається риба.
— Тут колись текла річка. Потім русло загорнули і воно заболотилось, у погребах стояла вода. Викопав ставок, щоб він вологу стягував. Навесні вкидав 40 кілограмів мальків — короп, товстолоб, білий амур, сом. Восени вибирали півтонни.
Під навісом у кінці саду стоїть сільгосптехніка. За парканом — трактор.
— Це мікротехніка для городу до 10 гектарів. Тут культиватор, картоплесаджалка, картоплекопалка, лійка для розкидування мінеральних добрив, косарка, обприскувач для картоплі, борона. Трактор зламався, треба ремонтувати, — пояснює Безсмертний.
Виходимо на поле. На городі зеленіє озима пшениця. Поруч висаджені цибуля та часник, прикриті листям.
— Це українська традиція — висаджувати на зиму, — продовжує. — У селі кажуть садити після Покрови. По цибулі можна визначити, яка буде зима. Якщо цибулина має багато кожушків — холодна.
Неможливо працювати на землі й не любити її, — розмірковує. — Недавно один журналіст після того, як ми потиснули руки в привітанні, запитав: "У вас мозолі від спортзалу?" Та який спортзал? Лопата, сокира, граблі — це найкращий фітнес. Крім того, коли працюєш на землі, мозок відпочиває.
Повертаємося в сад. Сідаємо на лавку-гойдалку.
— Домашні справи вирішуємо разом, — розповідає Тетяна. — А щодо політики — він сам. Може й сюрприз зробити, як із президентством. Ми поїхали відпочивати. Уранці на телефон посипалися повідомлення: "Куди це ви зібралися йти?" Я до Романа: "Що ти сказав на телебаченні?" — "Не виключаю, що йтиму в президенти".
— Для себе я це вирішив, ще коли пішов із Мінського процесу. Дістала ця безпорадність держави. Якщо берешся за справу — роби. Не вмієш — не берися.
Дратує нефаховість. Ніколи не думав, що найвищі управлінці можуть не знати елементарних речей. Немає кадрової школи — ні в державі, ні в громадському секторі. Тому іноді й хотів би сварити поліцейського, але коли бачиш, що такі ж міські голови, керівники районів, міністри — що ж будеш емоції проявляти.
Ми дорого платимо за нефаховість і безсистемність. Який би не був американський президент Трамп, а система змушує його робити, що треба. А в нас — що хочу, те й роблю.
Просимо розповісти, які враження має від українських міст.
— Житомир — це була 20-та поїздка за три місяці. Є кілька тем, про які питають скрізь. Перший блок: війна, Донбас, Крим, Азовське море. Активізувалася тема зброї. Другий блок: як побороти корупцію. Третій — економіка. Від Львова до Полтави, від Чернігова до Одеси обговорюється тема виїзду людей за кордон. Так виходить: бізнес не має робочих рук, а людям нема де заробити. Українців налякали нові тарифи. Хвилюються за субсидії.
У саду Роман Петрович збирає червонобокі яблука. Серед дерев стоїть жовто-блакитний вулик.
— Це оригінальний зразок вулика Петра Прокоповича (український бджоляр, основоположник рамкового бджільництва. — ГПУ). У нас було 33 вулики. Та бджоли покусали дітей, тому я їх продав. Малі підростуть, треба буде завести два-три, щоб сад запилювали.
Заходимо в господарське приміщення. Там пахне зерном та яблуками.
— Тут ячмінь, пшениця, сушка для яблук, прес, млин для зерна. Морозильна камера, — Безсмертні разом відкривають кришку морозилки на 400 л. Вона доверху заповнена пакетами з овочами. — Заморожуємо моркву, квасолю, полуницю, горох зелений, спаржу, кріп.
Роман Безсмертний запрошує до будинку. На великій кухні — піч, обкладена каменем, довгий стіл, у кутку за дверима — котельня. Ходимо в шкарпетках — тепло. Це завдяки теплій підлозі, пояснює господар.
— У твердопаливний котел засипаємо 300 кілограмів палива — вугілля, дрова чи брикети. Вугілля вистачає на п'ять днів, дров — на два. У нас працюють два котли — і газовий, і твердопаливний. Торік платили за газ до 2200 гривень. Максимум на будинок іде до 400 кубів.
До кухні заходить літня жінка в хустці. Це мама Романа Безсмертного, 78-річна Ольга Дем'янівна. Він обнімає її, разом сідають за стіл.
— Роман допомагав завжди. Я працювала медсестрою, то він і поросятам дасть, і картоплю підгорне. Син на добро вдався. Вони з дружиною мені привозять усе, що хочеш. Зроду такого не їла, що тепер їм. У мене золота невістка. Дуже глядить чоловіка.
— Ми за поріг, а баба Оля прикручує вентиль, економить газ, — каже Тетяна. — Ще купує багато хліба. Голод пам'ятає. Її мати вирощувала квасолю, бо це єдине, що не забирали більшовики. На горищі завжди стояла повна бочка.
— Тут ми багато працюємо, — за Тетяною й Романом Безсмертними піднімаємося на другий поверх. Горище перероблене на кімнати. Є дитяча, спальня, санвузол і кабінет. В останньому біля дивана — журнальний столик із ноутбуком та шкіряне крісло.
З першого поверху чути дитячі голоси.
— Такий подарунок нам доля зробила — двійнят, — говорить Тетяна. — Діти народилися в жовтні, а 22 березня над нашою спальнею лелеки вимостили гніздо. Буває, розплющуєш очі — а на тебе через віконце лелека дивиться.
— На мене ні батько, ні мама ніколи не піднімали голос, — зауважує Роман Безсмертний. — Мама один раз калошею побила, правда. Щось там я брату сказав. Та я не був шибеником. За роботою сільською ніколи. Кролів треба тричі погодувати, свиней, корову. Води принести. Узимку хату протопити.
У вітальні на стіні — сімейні фотографії та картини. Роман Петрович звертає увагу на одну:
— Такою була дідова хата з незвичним для тих часів дахом-трапецією, — каже.
— Приїжджайте до нас на Різдво, — запрошує Тетяна. Із чоловіком проводять нас до воріт.
39 курей та 28 кролів тримає у господарстві подружжя Роман і Тетяна Безсмертні. Обробляють 1 га городу. На їхньому подвір'ї живуть двоє котів — Бантик і Ключик та німецька вівчарка Шеррі.
Має колекцію платівок
Роман Безсмертний — народний депутат чотирьох скликань, один з авторів Конституції 1996 року. П'ять років був представником президента Леоніда Кучми у Верховній Раді. Працював на посадах віце-прем'єра, заступника голови Адміністрації президента Віктора Ющенка. З лютого 2010-го по червень 2011 року — посол у Білорусі. У 2015–2016 роках представляв Україну в політичній підгрупі на переговорах у Мінську. У квітні 2016-го вийшов звідти, назвавши Мінський процес недієвим.
Одружений із 47-річною Тетяною Мокріді. Від першого шлюбу має доньку Лілію, 29 років. У Тетяни — 27-річний син Владислав. Спільні діти — 6-річні Єлизавета та Анастасія.
Любить класичну музику, має колекцію раритетних платівок. Зберігає унікальний кнопковий акордеон "Хонер".
— Ним нагородили маминого брата Володимира Дем'яновича Паламарчука за взяття Берліна. Зроблений 1939-го. Той випуск був лімітований. Цього року ми його реставрували.
8 
35413
Коментарі