— Останніми днями бачимо велике людське піднесення від запуску ракети "Фалькон" Ілона Маска. Але до захоплення додається частка гіркоти. Бо саме українці — Сергій Корольов, Валентин Глушко, Володимир Челомей — зробили величезний внесок в освоєння космосу. Їхню працю і славу присвоїла, у тому числі й енкаведистським терором, чужа держава, яка досі смертельною хваткою тримається за Україну, — каже лідер Всеукраїнського об'єднання "Свобода" 49-річний Олег Тягнибок на п'ятих Бандерівських читаннях 9 лютого в Києві.
Захід проводять у приміщенні столичної міської ради до 100-річчя проголошення незалежності Української Народної Республіки і 75-річчя першого великого бою Української повстанської армії. Тема читань — "Місія України та національні інтереси в глобалізованому світі: візія націоналістів".
Близько 10:00 біля входу в будівлю ради стоять троє чоловіків із плакатами. На них написано: "Вимагаємо знести незаконну каплицю УПЦ МП", "Агенти Кремля в рясах, додому. Чемодан! Вокзал! Москва!", "Депутати, захистіть землю Національного музею історії України від ФСБ — Московського патріархату".
— А фоткать можно? — запитує перехожий зі стаканчиком кави в руках. — Я тоже за, — знімає на телефон.
У колонній залі збираються більш як сотня людей — науковці, політики, дипломати, учасники війни на Донбасі. На балконах другого поверху — банери з портретами провідника українських націоналістів Степана Бандери і командира УПА Романа Шухевича на чорному тлі. На першому — продають книжки про визвольний рух, новітню історію України та війну на Донбасі. Ціни — від 10 до 140 грн.
— Як тільки станемо потугою на сході західноєвропейської цивілізації — російський імперський проект одразу опиниться під сумнівом. Бо базується на пануванні над Україною. Тоді центр переміститься з Москви до Києва, — говорить захисник Донецького аеропорту Андрій Шараскін, 40 років. Пояснює, що лідер Української добровольчої армії Дмитро Ярош госпіталізований на три тижні, тому на захід приїхати не зміг.
З колонок грають пісні "За Україну", "Ой на горі та й женці жнуть".
На стендах показана участь українців у Другій світовій — понад 6 млн у радянській армії, 100 тис. — в УПА. У війні загинули 8 млн українців. Цитата з листівки повстанців 1943 року: "Ми за повне визволення від московського більшовицького і німецького ярма".
Звучить гімн України.
— На перших читаннях у лютому 2014-го з книжкою Бандери розповідали учасникам Майдану, що революція — це не все спалити і знищити, — згадує 41-річний Юрій Сиротюк, директор аналітичного центру "Українські студії стратегічних досліджень", колишній народний депутат від ВО "Свобода".
— Це якісний творчий процес змін на користь більшості українців. На жаль, тоді до нас не дослухалися. Боялися Бандеру, хоча сьогодні всі вітаються "Слава Україні", а бойові червоно-чорні прапори використовують на фронті. Але бандерівщина — це не тільки зовнішні ознаки. Це концепції майбутнього, зокрема зовнішньополітичного.
Нагороджують переможців конкурсу есе для молодих науковців "Чи здатна Україна на власний геополітичний проект". Люди надсилали роботи з усіх областей, у тому числі з Луганської й Донецької. Також із закордону — Канади та Болгарії. Участь брали школярі, студенти, аспіранти, молоді вчені, викладачі — майже 200 осіб.
Першу премію у 40 тис. грн отримує аспірант кафедри історії України Дніпровського національного університету ім. Олеся Гончара Вадим Прокопов, 25 років.
— Бандера і Шухевич мали за мету здобути незалежність. Наша ціль тепер — повноцінна державність, — розповідає він. — Маємо стати гравцем на міжнародній арені, претендувати на лідерство в регіоні з сильною економікою. Схожий шлях свого часу подолали Південна Корея, "азійські тигри", Німеччина після Другої світової війни. Зараз живуть заможно і є впливовими у світі.
— Шляхетність, мудрість і мужність — основні риси українського націоналіста у визначенні Дмитра Донцова (філософ, теоретик націоналізму. — ГПУ). Ці риси є в причетних до Бандерівських читань, — каже з трибуни Олег Тягнибок.
— Мужність — дивитися твердо у вічі викликам, які стоять перед Україною. І не повторювати за тимчасовими керівниками нашої держави, що "альтернативи Мінську немає", як це робить безголова маса. Мудрість — проглядати вперед крізь час і креслити нашу національну перспективу. Шляхетність — робити це задля всієї нації, а не заради "золотого батона" чи "мальдівської засмаги".
Зал аплодує. Олег Ярославович спілкується з журналістами:
— "Свобода" братиме участь у чергових президентській і парламентській кампаніях (вибори мають відбутися в березні й жовтні 2019‑го. — ГПУ). Не виключаю, буде єдиний блок українських націоналістів. Це важливо стратегічно. Підписали меморандум із "Правим сектором", "Національним корпусом", Конгресом українських націоналістів. Майже рік успішно співпрацюємо.
— Приємно, що правий табір робить спільні справи, — говорить голова "Правого сектора" 35-річний Андрій Тарасенко. — Ще краще, що націоналісти дискутують на програмові, ідеологічні теми. Це шлях до реального об'єднання, яке породить нову еліту для держави.
Історик, речник "Національного корпусу" Олександр Алфьоров, 38 років, вітає учасників читань від імені керівника партії, нардепа Андрія Білецького, який не зміг прийти:
— Світом панують нові технології, інтернет зробив революцію. Українська нація повинна не те що йти в ногу з часом, а на два кроки вперед.
Присутніх запрошує в Білорусь тамтешній опозиціонер, голова Ради національного конгресу 55-річний В'ячеслав Сівчик. Говорить білоруською мовою:
— У Балто-Чорноморській спільноті контакти мають відбуватися постійно. 22 січня білоруські націоналісти їздили на могилу Героя України Михайла Жизневського (активіст Революції гідності, загинув 22 січня 2014 року від пострілу в серце на вул. Грушевського. — ГПУ). На жаль, простих людей зараз запросити в нашу країну не можу. Але депутати, які працюватимуть при посольстві України, будуть у безпеці. Успіху вам! Слава Україні! Живе Бєларусь!
Родичам воїнів ОУН і УПА вручають посмертні золоті, срібні та бронзові хрести бойової заслуги, якими нагороджували їхніх предків — Ніла Хасевича, Ярослава Стецька, Василя Небесійчука, Василя Процюка й Василя Хімчака.
— УПА була єдиною в історії повстанською армією, яка спромоглася утворити власну систему нагород і заохочень, — розповідає історик Микола Посівнич, 37 років. — Нашою метою було знайти 1102 лицарів повстанських нагород. Поки що відомі імена та місце народження лишень половини. Вдалося віднайти понад дві сотні нащадків. Пошуки тривають.
— Хвилююся, бо отримую батькову нагороду через 74 роки після його загибелі, — каже 78-річний Микола Процюк. — Він дійсно її заслужив. Не вважав себе політиком, перш за все був військовиком.
Торік у лютому Бандерівські читання проходили в Будинку вчителя. Тоді обговорювали тему: "Як завершити Українську національну революцію".
2 
35413
Коментарі