Лідер партії "Справедливість" 54-річний Станіслав Ніколаєнко домовляється про об'єднання партій в "Українську лівицю". До неї готові ввійти "Справедливість", "Народна влада" Йосипа Вінського, Соціал-демократична партія Юрія Буздугана, Соціал-демократична (об'єднана) Юрія Загороднього. Можливо, приєднається Соцпартія Василя Цушка. Переговори ведуть іще з 22 партіями.
Станіслав Миколайович зустрічає на ґанку партійного офісу, що на території транспортного університету у Києві. Пропонує каву та чай. На його робочому столі лежить купа паперів, сувенірів. Зверху на шафі — велике фото господаря кабінету, модель дерев'яного корабля та ікона Богородиці.
Хто буде лідером, навколо якого ви могли б об'єднатися?
— Ми працюємо над пошуком такої людини. Підбираємо харизматичну особу. Хочемо знайти молодого, до 40 років. Можливо, не дуже відомого. Але головне: створити потужну ідеологічну партію. А лідери прийдуть. От, той же Арсеній Яценюк. Хіба він не розуміє, що на правому фланзі йому "дєлать нєчєго"? Там такий самий Тігіпко, який ось-ось із владою полається, Ющенко, Тимошенко. На правому фланзі також Партія регіонів, тільки з орієнтацією на Схід. Тож Яценюку хіба що націоналістом ставати. Але і там — максимум 20 відсотків виборців. А зліва — нема нікого!
На що розраховуватимете на наступних виборах?
— "Справедливість" має більше половини відсотка, а реально — 1,2. Соціалісти набрали 1,7. У соціал-демократів та "Народної влади" Вінського ще по 0,3. Разом це 4 відсотки. За рахунок об'єднання піднімемо зацікавленість людей, тому здатні поборотися за 10 відсотків. Ми аналізували результати виборів по Хмельниччині — разом елементарно набираємо 5 процентів. Але ж там в облраді у нас жодного депутата!
Дзвонить мобільний. Ніколаєнко дивиться на екран і мружиться. Телефонують із львівської газети. Просить передзвонити.
"Українська лівиця" буде співпрацювати з комуністами?
— Якщо ті переглянуть свою політику. Як вони могли голосувати за бюджет, в якому немає підтримки дітей війни? Комуністам слід виходити з такої влади. Інакше через три-чотири роки із КПУ буде те саме, що сталося з соціалістами. Далі мають усі шанси не пройти в наступний парламент. Це якщо їх не будуть навмисне підсаджувати вгору. Зараз "Свободу" підсаджують у три руки. Як Кучмі був вигідний Симоненко, так цій владі вигідний Тягнибок.
Намагаєтеся залучити комуністів на чолі з Грачем?
— Могли б, якби Леонід Іванович сказав, що є лівим українцем. А він відстоює жорстку проросійську політику. Я не можу з цим погоджуватися.
Знову дзвонить мобільний.
— По-моєму, від Шустера. Та ладно, — відкладає телефон убік.
Чому в Україні не прижилася ліва ідея?
— Інститут соціології академії наук порахував: 49 відсотків людей не знають, який вони сповідують світогляд — консервативний, ліберальний, центристський чи лівий. Наші теоретики думали, що чим бідніше суспільство, тим воно лівіше. Виявляється, чим бідніше суспільство, тим легше ним маніпулювати.
Бідність — найгірша форма рабства. Бідним чоловіком можна управляти кілограмом гречки, як Льоня Черновецький тут у Києві робив.
У Європі суспільство побагатшало й стало лівим. До нас може приєднатися й середній клас — підприємці.
Чому ви не підтримали підприємницький майдан?
— Підтримав. Вийшов, виступив, роздав 2500 листівок, провів сотні зустрічей.
Як лівим будувати стосунки з владою, що проводить жорстку соціальну політику?
— Більшість людей не підтримують підвищення пенсійного віку, треба збільшувати пенсії та зарплати. Тож Янукович має розуміти, що йому не перемогти на наступних виборах лише з "Регіонами". Олігархічні партії змушені перед виборами домовлятися з лівими. Ми могли б запропонувати владі та суспільству антикризові заходи — направити в бюджет доходи від копалин, залізниці, спирту, горілки. Додаткові суми спрямувати на збільшення виплат бюджетникам.
До влади скоро дійде, що наявність потужних лівих — це запобіжник від єгипетського сценарію. Цей рік для такого розуміння може бути переломним.
Які помилки влада зробила за рік президентства Януковича?
— Абсолютно занедбана гуманітарна сфера. В уряді навіть її координатора немає. Дбають переважно за великий бізнес. Сотня українських сімей володіють двома третинами валового внутрішнього продукту. Їх статки — 700 мільярдів, а внутрішній валовий продукт країни — 1 трильйон гривень. Кабмін підвищив ціну на електроенергію. Тепер на 4–5 мільярдів гривень більше будуть платити. Кажуть, люди не постраждають. А з кого ж тоді візьмуть ці гроші?
Влада зациклилася на макроекономічних реформах, а про людей забула. Максимум, що зробили: збільшили виплати при народженні. Одна вчителька із села казала мені, що через ці 25 тисяч до школи незабаром прийдуть лише діти із сімей алкоголіків. Треба будувати дитсадки, створювати безкоштовні секції в школах, робочі місця. А в нас немає комплексного підходу.
Що заважає владі підійти до вирішення цих проблем системно?
— Влада ніяк не вийде з клінчу передвиборчого протистояння. Зчепилися з Тимошенко, і все. Там сидять розумні прагматичні люди — Азаров, Клюєв. Але політтехнологи перестаралися. Боюся, щоб вони не ставили ще завдання розколу України. Треба ж дискутувати не про те, що нас розділяє, а як зробити, щоб Львів дав додатково 10 тисяч робочих місць, а Схід заговорив українською.
За цей рік нічого не зробили для легкої промисловості.
Чому?
— При владі нормальні люди, але вони прийшли за підтримки фінансових груп і тепер працюють у їхніх інтересах. Політична система забезпечує олігархам дешеву сировину, робочу силу. Вони за рахунок цього мають надприбутки і купують владу. Треба політично це перекривати.
Будує дачу в складчину
Екс-міністр і колишній нардеп із сім'єю мешкає в двокімнатній квартирі на Лівому березі. Будує дачу в складчину з родичами на 10 сотках землі під Києвом. Дружина — помічниця народного депутата. Якого — не каже. Син Микола навчається на другому курсі Київського торговельно-економічного університету.
— Веду здоровий, прагматичний спосіб життя, — каже Ніколаєнко. — Бігаю в футбол на вихідних. Щодня по кілька кілометрів ходжу. Нещодавно прочитав збірку есе Юрія Андруховича "Диявол ховається в сирі". Гарно пише, цікаво. Але дуже багато зудить проти радянської влади. Читаю останню книжку Ліни Костенко.
Тричі був міністром освіти
Станіслав Ніколаєнко родом із села Богданівка Знам'янського району Кіровоградщини. Був директором профтехучилища в Криму, заступником начальника обласного управління освіти на Херсонщині. Тричі обирався народним депутатом від Соцпартії. У березні 2009-го його виключили з партії за критику керівництва.
Працював міністром освіти і науки в урядах Юлії Тимошенко, Юрія Єханурова, Віктора Януковича. За Ніколаєнка запроваджували тестування під час вступу до вузів. Каже, працював би в уряді й нині, якби пішов до "регіоналів". Критикує нинішнього прем'єра, з яким перетинався, коли той був міністром фінансів:
— В уряді Азарова нема опозиції. А я не мовчав. Перед початком засідань Азаров дзвонив Морозу і казав: "Скажи Станиславу, пусть при прессе не подымает руку и не вякает, что на образование дали мало денег. Я после все дам".
2 
1
Коментарі
4