"Батю" випустили на поруки народних депутатів

— Закінчиться суд — поговоримо, — каже журналістам генеральний прокурор 51-річний Юрій Луценко в залі Печерського райсуду Києва 2 липня. — За 15 хвилин почнеться засідання.

О 20:15 сідає за стіл до екс-начальника штабу добровольчого батальйону "Айдар" 50-річного Валентина Лихоліта з позивним "Батя". Суд вирішує, чи змінити йому арешт на особисту поруку. Луценко і "Батя" усміхаються.

30 червня Валентина Лихоліта затримали у військовій час­тині 72-ї бригади на Луганщині, де той служить. Головна військова прокуратура підозрює його в грабежі, керівництві бандою, крадіжці автомобілів і погрозі вбивством правоохоронцям. Вимагають 15 років в'язниці. Заяву на Лихоліта написав мер міста Сіверськодонецьк Луганської області Валентин Казаков.

"Увечері 30 липня 2014 року Лихоліт наказав "Айдару" зачистити Сіверськодонецьк. 10 бійців рушили до офісу депутата міськради. Там вони обговорювали деталі нападів на будинки мера та двох його заступників. Поруч стояв інший айдарівець Роман Радченко із позивним "Рубєж", якого також затримали. Потім затримали їх і допитали у підвалі. При цьому відібрали у мера фото­апарат та інше цінне майно. У його помічників — автомобіль", — йдеться на сайті Генпрокуратури.

1 липня "Батю" привезли до Печерського суду столиці. Суддя Христина Гладун оголосила рішення заарештувати його на два місяці. До суду прибули народні депутати Єгор Соболєв, Семен Семенченко, Ігор Мосійчук, військові та активісти. Вимагали негайно звільнити "Батю" під заставу.

— Мельничук (перший командир батальйону "Айдар", народний депутат. — ГПУ) замовив цю справу, проплатив і військовій прокуратурі, і судді, — розповідає Валентин Лихоліт. — Захист повністю розвалив доказову базу обвинувачення й надав безліч документів, щоб мене звільнити. Шість народних депутатів готові мене взяти на поруки. І це не допомогло. Представив документи й медалі, документи доньки-студентки на моєму утриманні. Але судді не хватило цих доказів.

Правоохоронці намагаються вивести Лихоліта із зали суду. Активісти й нардепи не дозволяють.

— Треба розуміти, що це — війна, — каже нардеп 27-річний Андрій Лозовий. — Шкода, що Казакова і йому подібних не розстріляли. Недопрацювали з тими, хто кликав "рус­ский мир", робив усе, щоб знищити Україну, та обкрадав її. У нас герой війни — підозрюваний, а сепар — потерпілий.

Суддя просить народних депутатів говорити тихіше. У залі з'являються невідомі чоловіки спортивної статури в балаклавах.

— Народні месники. Зараз почнуть рвати флаги, — жартує чоловік із натовпу.

О 03:00 бійці "Айдара" та "Донбасу" ставлять барикади й розкладають шини біля дверей суду й готуються до штурму. На вулиці грає музика. У залі співають гімн України. Прибувають бійці "Азова" на чолі з нардепом Андрієм Білецьким. Один із військових грає на гітарі й співає українські пісні.

Активісти заявляють, що не дадуть вивести Лихоліта із зали суду. Блокування триває всю ніч. Нардепи й волонтери закликають небайдужих приєднатися.

Уранці під судом натовп збільшується. Усе забарикадовано, військові патрулюють і перекривають вулиці.

Навпроти арки, що веде до суду, Хрещатик перекритий. Активісти встановлюють намет із прапорами України та "Айдара". Ліворуч — стіл, де записують у "громадську варту". Біля входу купками — бійці "Донбасу", "Айдара", "Правого сектора", "Азова". Навколо барикад із шин — півсотні активістів. Понад стіною — близько 20 бійців Нацгвардії. Другий вихід зачинений. Поблизу нього нац­гвардійці лежать на землі, сидять на парапетах, курять.

— Про "Батю" чув тільки хороше, — каже демобілізований доброволець батальйону "Донбас" 33-річний Дмитро Різниченко. — Міліціонери показують — ми тут головні. А ситуація змінилася. Народ повірив в армію, добровольців. Владу не любили ще на Майдані. Вона не довіряє народу, а ми не довіряємо їй. Коли хапає наших героїв, мусимо бути на стороні тих, кого намагаються пресувати. Якщо хтось спробує вивести начштабу з цього приміщення, почнеться люта бійка. І всі її чекають. Згадаємо політв'язнів, які зараз сидять. Усі вже знають, що робити. Шини від початку лежать.

— Якби бійці вчинили насильство до дружини, дочки, дітей — мене б тут не було. Те, що ви в них забрали авто, в цивільному житті — грабіж, а в цих обставинах — слідство має ще раз попрацювати над матеріалами. Я готовий пред'явити такі звинувачення бійцям паралельно з обвинуваченням цим керівникам міста в сепаратизмі, — каже Луценко Лихоліту.

Натовп щільно обступає їх. У залі суду — гамір.

— Чому добровольці по судах? Зрадники Майдану! — кричать жінки.

— Друзі! Давайте поддерживать тишину, чтобы все быстрее прошло, — гукає 42-річний нардеп Семен Семенченко, приклавши ліву руку до грудей. У нього напіввідкритий рот, він важко дихає.

Половину присутніх просять вийти із зали суду через задуху. У коридорі і на сходах чергують поліцейські в шоломах.

О 20:37 нардеп Єгор Соболєв пише у "Фейсбуку": "Шосту годину не можуть знайти суддів, які звільнили б Валентина Лихоліта".

Після 21:30 прокурор заявляє, що не проти зміни запобіжного заходу. Пояснює — змінив думку, коли дізнався про наявність в обвинуваченого нагород від президента. Валентина Лихоліта випускають на поруки народних депутатів.

— Вчорашня подія в суді не означає, що всі учасники АТО не відповідатимуть перед законом. Це — неправильно. Не всі, хто перебувають в ізоляторах, є безневинними жертвами, — каже наступного дня Юрій Луценко.

— Є правова колізія між тим, що дозволено в цивільному житті і під час бойовий дій, — пояснює військовий експерт 47-річний Юрій Касьянов.

— Через це майже кожного комбатанта війни можна притягнути до кримінальної відповідальності. Тому їх справами мають займатися цивільні суди. Причому не на сході країни — там вони заангажовані. А суди присяжних у центральній частині України. Багато звинувачень несправедливі. Але чимало героїв свідомо порушували закон заради збагачення. Як це буває на будь-якій війні. Знущалися з полонених, відбирали авто, займалися контрабандою, мародерили. Суд над "Батею" показав, що в нас усе вирішує політична воля. Те, що зробив Луценко за командою Порошенка, коли справа викликала резонанс, — порушення закону.

Заяву написав колишній "регіонал"

Валентина Лихоліта арештували за заявою екс-"регіонала" 60-річного Валентина Казакова. У 2010–2016 роках був мером Сіверськодонецька Луганської області та очолював правління об'єднання "Азот".

Позаторік Казаков був головним фігурантом скандалу про крадіжки державного майна. Про неї повідомляла німецька компанія інвесторів "Хармотехгрупп". Запевняла, що Казаков перевів 49,9% акцій державного підприємства "Укрзовніштрейдінвест" на рахунок об'єднання "Азот". За заявою інвесторів, вони і Україна втратили по $140 млн. Кримінальної справи не порушили.

Валентина Казакова називають ставлеником лідера "Опозиційного блоку" Юрія Бойка. Однак у лютому 2016-го міські депутати, більшість яких — із "Опоблоку", проголосували за відставку Казакова з посади міського голови.

Звільнив місто Щастя без втрат

Валентин Лихоліт народився 9 червня 1966 року в селі Рівне Новоукраїнського району на Кіровоградщині. Знам'янське техучилище закінчив із відзнакою.

У 1980-х у складі радянського контингенту служив в Афганістані. З 1991-го керував клубом військово-патріотичного виховання "Відвага" у місті Новоукраїнка на Київщині. Під час Революції гідності був у "Афганській сотні". Позаторік вступив до добровольчого батальйону "Айдар". Улітку як комбат звільнив місто Щастя на Луганщині. Бійці кажуть, завдяки йому вдалося відвоювати місто без втрат, бо особисто розвідав позиції сепаратистів. Тоді й отримав позивний "Батя".

У 13-годинному бою за селище Металіст Лихоліта поранили. Після реабілітації повернувся в АТО. Згодом став начальником штабу "Айдара".

— Він — свідомий патріот, доводив це не раз у бою. Позивний "Батя" треба заслужити, — каже боєць "Айдара" Женік Начкар.

29 вересня 2014-го президент Петро Порошенко нагородив Лихоліта орденом "За мужність" III ступеня. Після "Айдара" перевівся на службу в 72-гу бригаду.

Одружений, має 24-річну доньку.

×