"Януковича зрадять по всій вертикалі влади"

 

У холі офісу партії Українська платформа "Собор" пахне бутербродами. Наближається перерва на каву в засіданні ради партії. Сходами з третього поверху спускаються двоє учасників зібрання.

— Я через неї не пішов у депутати, — каже один.

— Та шо там робить? Це ж одна головна боль, — заспокоює інший.

"Собор" розміщується в офісі фармацевтичної фірми нардепа-"нунсівця" Павла Жебрівського. Заступник голови партії, інший народний депутат від "Нашої України – Народної самооборони" 58-річний Анатолій Матвієнко просить біляву секретарку Жебрівського відкрити якийсь кабінет, де можна було б спокійно поговорити.

— Мене ситуація в країні страшить динамікою погіршення, — каже Анатолій Сергійович. Кладе біля себе футляр з окулярами. — Зарплата тримається на одному рівні, ціни й тарифи ростуть, інфляція далеко не 7 відсотків, а більша вдвічі, тому навіть при зростанні доходів ми реально зубожіємо.

Чому люди мовчать?

— Українців стримує зневіра. Вчора вони вірили в те, що можемо вийти на Майдан і змінити владу. Це було пробудженням нації. Але розуміння тих, кому ми делегували цю віру, виявилося неадекватне. І Ющенко, і Тимошенко, й інші вірили, що народ прийшов любити їх. Ця трагедія досі відгукується. Водночас наростає стихія — рано чи пізно станеться вибух. Тоді ті, хто сьогодні грабують країну, стануть першими охочими цю стихію очолити. Щоб вижити, вони зрадять Януковича по всій вертикалі влади.

Якщо повалять Януковича, що далі?

— Немає відповіді. Альтернативи нинішній владі поки що немає. Теперішня опозиція йде з гаслами проти влади заради такої самої влади. А має бути влада заради розвитку. Перші паростки таких сил — якісь об'єднання, громадські організації — гуртуються у "Фейсбуці". От дивлюся на Росію й бачу, що соціальні мережі хороші для консолідації "проти". Але це — аморфний рух. Він не має розуміння, що робити далі.

Пора зупинитися. Одні політики до цього мають прийти самі, інші — з переляку. Усі мають усвідомити неприпустимість вибіркового правосуддя, незворотність кримінального покарання за злочин. Це спонукатиме до виправлення допущених помилок.

Із чого почати такі зміни?

— Це неможливо робити знизу. Маємо почати зверху — від президента. Я на місці Януковича віддав би "Межигір'я" й оголосив конкурс на краще його використання. Еліта має усвідомити, що ми йдемо безперспективним шляхом, потрібно дотримуватися певних правил і бути відповідальним за суспільство. Янукович сидітиме, якщо він цього не зрозуміє і не зробить. Прийде а-ля Тимошенко і посадить його за "Межигір'я", харківські угоди, багато іншого. Або він виїде з країни.

До кабінету заходить жінка з документами.

— Вибачте, це ваш кабінет? — питає в неї Матвієнко.

— Ні, але мені дуже-дуже треба взяти печатку.

Янукович говорить, що йому не соромно дивитися в очі українцям.

— Нехай тоді не їздить кортежами, а пішки ходить. Тоді йому розвидниться.

Ми бачимо, як сім'я президента збагачується, друзів розставляють на посадах. Усі ці люди зрадять Януковича. Може, хіба крім синів.

2006-го я був заступником керівника Секретаріату президента з кадрових питань. Поїхав у Донецьку область змінювати голову адміністрації. Там зустрілися з Рінатом Ахметовим. Cпитав його: "Ви особисто чого хочете?". Він відповів: "Я хочу повышения стоимости страны". Тобто для нього важлива конкурентна спроможність української економіки, реформованість суспільних інститутів, розвинутість інфраструктури тощо. Бо все це збільшує ціну його бізнесових активів.

Відтоді вдалося підвищити вартість держави?

— За Ющенка трохи вдалося, хоча й не так, як могли б. Зараз усе падає. Ахметов стає власником фактично всіх енергогенерацій і багатьох інших привабливих активів. У нього проблема: чи ще трохи "набрати", чи вже зараз почати збільшувати "вартість країни". Між цими двома інтересами перемагає перший.

Які шанси в Януковича стати президентом удруге?

— У нього нема шансу. Недавно дивився фільм "Залізна леді" про британського прем'єра Маргарет Тетчер. Люди підтримували її реформи, бо вона ставила на перше місце державні інтереси, а не питання особистого збагачення. У нас же Янукович розповідає аж про 22 реформи. Зрозуміло, що одночасно провести їх неможливо.

Опозиція може запропонувати альтернативні рішення?

— Ми працюємо над тим, щоб об'єднати націонал-демократів. Сподіваємося, що вдасться створити плацдарм, з якого потім можна буде наступати. Для початку треба створити групу людей, які усвідомлюють необхідність переходу до нового. Далі треба зібрати чималий ресурс. Я олігархам кажу: "Ви маєте бути учасниками такого акціонування, бо це ваш порятунок". Маємо сказати: "Із сьогоднішнього дня підводимо риску — легалізуйте свої капітали". Бо потім нікого не буде цікавити, хто ти. Переступиш закон — будеш покараний. Я в тому числі. Якщо відхилився від норми національних інтересів — не будеш на посаді. Тільки це може стати базою, від якої зможемо рухатися далі. В конкуренції виживе сильніший. Буде Ахметов сильний — виживе. Ні — продасть свої статки.

Потім маємо сісти й написати суспільний проект перезавантаження свідомості. У неї треба вкласти, що життя за правилами — єдиний вихід із нашої ситуації. Ми всі заражені страшною бацилою — кожен думає, де б украсти. Якось я спитав знайомого бізнесмена, який займається виробництвом і переробкою птиці: "Чому не берете працювати місцевих?". Відповідає: "Не можемо побороти злодійство. Місцеві входять з охоронцями в змову і розкрадають. Тому ми готові робити соціальні гуртожитки й завозити корейців, в'єтнамців".

Як тривають переговори про об'єднання "Собору" з "Нашою Україною", Українською народною партією, Конгресом українських націоналістів?

— Вороги такого об'єднання запустили інформацію, хто яким номером буде у списку, і тішаться, що є такими мудрими прогнозистами. Наша позиція: націонал-демократи мають об'єднатися. Це має бути партія з ідеологією, єдиною командою. Дискусія з приводу лідера мене не цікавить — Костенко, Ющенко, Жебрівський. Давайте запропонуємо механізм: ми створюємо єдину партію, проводимо таємне голосування. Оберуть Ющенка — буде він. Дехто каже: "Я з Ющенком не пішов би в політику, бо він — мінус". Але чому?! Він — набагато більший українець, ніж ті, хто зараз у владі.

20 березня — це поріг. Якщо до того часу ми не приймаємо рішення про об'єднання в одну партію, припиняємо перемовини і продовжуємо їх після виборів. Поки що домовлятися дуже важко.

Як плануєте потрапити в наступний парламент?

— Ще не знаю. Зробив у вересні замір у себе на Вінниччині. Мій рейтинг там 7-8 відсотків. Зараз попрацював, знову зроблю замір і подивлюся. Хоча великі партії дуже розбестили виборців. В окрузі мене питають: "Що ти зробиш? Садік і дорогу побудуєш чи даси кожному по 100 гривень? Тоді будемо голосувати". Бракує розуміння, що коли якийсь кандидат дає 100 гривень, то він завжди прагнутиме повернути принаймні тисячу.

×