— Янукович може підписати Угоду про асоціацію у грудні цього року, — каже політолог 64-річний Дмитро Видрін. — Саміт у Вільнюсі проходить незадовго до їхнього Різдва (25 грудня. — "ГПУ"). Напередодні цього свята трапляються дива. Може бути все: від підписання Угоди до прийняття дорожньої карти. Зараз скажуть, що наступний тиждень — це узгодження умов підписання, другий — компенсацій по пенсіях та зарплатах, третій — сумісної тарифної політики.
Із Дмитром Гнатовичем розмовляємо пізно ввечері в кафе-пекарні "Буланжері" на столичній вул. Шота Руставелі. Розказує, що цілий день то на ефірах, то на зустрічах. Тому переносив і нашу. Нічого не замовляє, бо поспішає. У закладі — дві невеликі зали. Самообслуговування. Немає жодного відвідувача.
— Європа зацікавлена в Україні не менше, ніж ми в ній, — продовжує Видрін. — У світі працює закон тяжіння великих геополітичних мас. Поряд із Україною є таке утворення, як Європейський Союз. Рано чи пізно він втягне нас у свою орбіту.
Люди вийшли на Майдани протестувати щодо паузи в євроінтеграції. Як це вплинуло на ситуацію?
— Це заслуга влади. Вона два роки розігрівала суспільство — розказувала, що скоро буде процвітання. Коли почала гальмувати, це викликало спочатку подив, потім — протест.
Виникнення двох Майданів у Києві є позитивом. Народжується громадянське суспільство, і помирає політична тусівка. У неї дві мети — влада та гроші. А у громадян — гідне життя, добробут, якісні освіта й медицина, стратегія країни.
Тепер Янукович отримав додаткові аргументи для торгівлі із Заходом та Сходом. Першому скаже: люди вийшли на Майдани, аби підтримати мій курс на Європу. Альтернативи немає. А Росії говоритиме: не хапайтеся за машину, яка набрала швидкість. Краще домовлятися. Тому президент запропонував Митному союзу стати учасником консультацій щодо руху України до Європи. Ця доктрина Януковича — геніальний хід, який зробив країну суб'єктом геополітики.
Який буде наш шлях до Європи?
— Не варто акцентувати увагу на складнощах і втратах. Не треба говорити, що в Естонії 20 відсотків населення виїхали на заробітки, а в Болгарії щодня відбувається самоспалення, бо не здатні платити за квартиру за новими тарифами. Маємо казати: "Багато болгарських студентів учаться в хороших університетах Німеччини".
Президент Янукович у Вільнюсі говоритиме не стільки про пенсії та зарплати, як про вільне пересування людей. Скаже: "Я сюди приїхав не з підготовленими в Кабміні паперами, а з отриманими від Майдану наказами. Їх треба виконати негайно, інакше мене не приймуть назад". Майдан вимагає входження в Європу на рівноправних умовах. Президент скаже: це означає негайне скасування візового режиму з ЄС.
Із колонок по кутках лунає гучна повільна музика. Видрін іде до каси й просить офіціантку зробити звук тихіше.
Навіщо бідна Україна заможному Євросоюзу?
— Є геополітичний аспект. Будь-яка асоціація мріє наростити м'язи. Україна як найбільша за територією європейська країна дає додаткові можливості ЄС.
Європа надірвалася у спробах перетравити людей, які їй чужі за культурою, традиціями і навіть кольором шкіри. У понеділок вечеряв з іспанцем. Він сказав, що в Києві почувається комфортніше, ніж у Парижі. Там половина населення — люди з іншим кольором шкіри та віросповіданням. Ми ближчі європейцям за багатьма параметрами. Додавання великої країни зі значною територією доповнить технологічні можливості єврозони. Для їхньої економіки це — на вагу золота.
Що отримаємо від Євросоюзу?
— Нещодавно був в Угорщині. Там у мене зламалися окуляри. Пішов до знайомого власника оптики й замовив нові. За день їх зробили. Заплатив 100 доларів. У Києві розчавив їх. Довелося замовити такі самі. Мені сказали, що будуть через два тижні, й це обійдеться у 1100 доларів. Чому? Бо київський власник оптики їздить "бентлі" (коштує від 800 тис. грн до 3 млн грн. —"ГПУ") й обідає в найдорожчому ресторані "Фелліні". В Угорщині його колега має старенький "фольксваґен" і перекушує у сусідній китайській забігайлівці.
Європеєць вдягає речі, які йому приємні та комфортні. Наш — ті, що підкреслюють соціальний статус. Це розплата за роки, коли у нас не було можливості носити дороге вбрання. На початку 1990-х я розмовляв із одним підприємцем. Спитав: коли наші інвестуватимуть у розвиток власного бізнесу, а не в "понти"? Він відповів, що після трьох шкіряних пальт: перше — коханці, друге — дружині, третє — собі, а вже четверте піде у виробництво. Входження в Європу нас від цього звільнить. Там не вдягнеш накидку з тварини, занесеної до Червоної книги. Тебе висміють, заллють фарбою.
Які позитиви та негативи євроінтеграції?
— Це буде жорстке чистилище, в якому не всі збережуть статуси й капітали. Першими "загинуть" олігархи — їх не буде. Декому вже зараз треба потроху позбуватися футбольних клубів, телеканалів. Їхнього доходу не вистачатиме на це. У Європі 6–7 відсотків уважають хорошим прибутком. У нас 60–70 — це поганий. Дружу з угорськими бізнесменами, які у 1990-х були олігархами. Мали приватні літаки, квартали в центрі Будапешта, великі яхти. Зараз у них гарні квартири. Яхти менші втричі.
У багатьох буде колосальний шок через скорочення виробництва. Хтось не витримає конкуренції й згорне бізнес. Ми довго хотіли бути великою космічною, літакобудівною, автомобілебудівною країною. Так ні в кого не виходить. Навіть у Японії. Вона свого часу намагалася все це охопити. Потім припинила виробляти танкери, серйозно займатися космосом. Обрала автомобілі. Навіть такої багатої країни вистачає тільки на щось одне найкраще в світі. Тому, скоріше за все, не випускатимемо літаки, "загине" автомобілебудівна галузь.
Чи зможемо найближчим часом говорити про членство в Євросоюзі?
— Багато чого залежить від Януковича, який неочікувано став сильним геополітичним гравцем. Зараз усі з нами радяться, тому президент може сказати: "Чому ми говоримо про асоціацію? Давайте про членство в ЄС". І справді: чим ми гірші за Румунію? Економіка у них слабша, рівень освіти нижчий, географічне розташування — менш вигідне, ніж в України.
Як нам розумно балансувати між Росією і Євросоюзом?
— У світі є три цивілізаційні центри — західний, китайський та мусульманський. Виживатимуть ті країни, які до них належатимуть. Росія рано чи пізно дозріє до того, що їй необхідно створювати єдиний цивілізаційний центр із Заходом. У Москві починають переосмислювати тезу, що Європа — від Бреста до Владивостока. Де російські гроші? У Європі, США. Де діти російських політиків? У Лондоні, Парижі, Нью-Йорку. Де найбільш ласі технології для росіян? Теж на Заході. Тому рух у напрямку Європи для Росії так само обов'язковий і неминучий, як і для України. Поки що небагато росіян так думають. Але такі є.
Тиждень жив у Путіна
Політолог Дмитро Видрін знайомий із Володимиром Путіним від часів його першого президентства. Зустрічалися віч-на-віч.
— Якось тиждень жив у його резиденції, — згадує Дмитро Гнатович.
Купається в ополонці
Дмитро Видрін родом із села Назрань, що в Інгушетії. У дитинстві мріяв стати полярником. Для цього почав купатися в ополонці. Робить це досі.
Після переїзду сім'ї до України вчився у Київському університеті ім. Шевченка. Закінчив філософський факультет. Працював інженером та журналістом. Викладав у столичному Інституті політології. Очолював Міжнародний інститут глобальної та регіональної безпеки, Європейський інститут інтеграції та розвитку.
Був радником президента Леоніда Кучми та п'ятьох прем'єрів — Павла Лазаренка, Євгена Марчука, Віктора Ющенка, Анатолія Кінаха, Віктора Януковича.
2006 року став народним депутатом від Блоку Юлії Тимошенко. З березня 2009-го по грудень 2010 року — заступник секретаря Ради нацбезпеки й оборони. Зараз веде програму "Ронін" на телеканалі "Тоніс".
Одружений із 54-річною Надією Баклицькою. Вона — керівник телепрограми "Мистецька рада". Мають двох дітей — 31-річну Олену та Олексія, 26 років.
3 
1
Коментарі
30