"Якби ми мали хоч п'ять-шість керівників такого рівня, як Яценюк, Україна процвітала б"

Голова Ради Об'єднаної опозиції "Батьківщина" 38-річний Арсеній Яценюк у дитинстві любив конструктори. Школярем та студентом мив і ремонтував машини, бо змалку батьки привчили його багато працювати. Про ці та інші цікаві, але маловідомі моменти з життя політика розповіли у програмі "Позаочі" на телеканалі "Інтер".

— З конструкторами міг просидіти годинами, і я практично забувала, що дитина є в хаті, — згадує мати Арсенія Яценюка 69-річна Марія Григорівна. — Він був дуже допитливим. Одного разу розбив нам китайський термос — йому було цікаво, що ж там усередині.

В Арсенія Петровича часто запитують, чому закінчив школу не з золотою, а зі срібною медаллю.

— Були два предмети, які я не дотягнув — це алгебра і геометрія. До речі, геометрія вже майже була на п'ятірку, не пригадую, що там сталося, просторове уявлення у мене досить непогане, а от по алгебрі так і залишилася четвірка. Тому рахую я не дуже добре, — розповідає колишній виконувач обов'язків голови Національного банку. — Але намагаюся в гуманітарних науках здобувати те, що не вдалося здобути в точних науках.

Батьки Яценюка згадують, що своїх дітей не виховували в парниковому середовищі, в особливих достатках, а так, щоб ті були чесні та працьовиті.

— Це такі великі життєві уроки, дуже значний досвід, — додає Арсеній Яценюк. — У шкільні часи я мив і ремонтував машини. До сьогоднішнього дня добре знаю, як влаштовані деякі автомобілі ВАЗ, починаючи з ВАЗ-2101 і закінчуючи ВАЗ-2107.

— Можливо, я була занадто вимоглива до нього, — каже Марія Яценюк. — Оце мої постійні такі моралі — працюй більше, працюй більше. І тепер він мені нагадує, каже: "Бачиш, мамо, яка ти до мене вимоглива була?". На що я йому відповідаю, що якби я тоді не була такою, ти тепер не був би таким. Добре серце будеш мати у житті, та я завжди пишатимуся тобою.

Арсеній Яценюк дуже тепло відгукується про батьків, із подякою за те, як вони його виховували та яку освіту дали.

— Коріння глибокі, дуже міцні, в нашої сім'ї, в нашої родини. І це те, що я передав та передаю своїй сім'ї, своїм дітям. І це те, що завжди підкріплює. Коли ти трошки починаєш старіти, то дещо й цінності змінюються. І тоді ти справді розумієш, що треба цінувати. Найбільша цінність — це, звичайно, родина.

Батьки Арсенія Петровича з нетерпінням очікували онуків — хлопчиків. Але доля подарувала родині двох дівчат, менша — вилита копія Арсенія.

— Тато з мамою отримали нову молодість завдяки нашим дітям, — з усмішкою каже Яценюк.

— Коли ми познайомилися, Арсенію було 23 роки, але він уже тоді був серйозним, дорослим, надійним, — розповідає дружина Яценюка 42-річна Терезія. — Він мав таке вроджене чоловіче благородство — це, напевне, мене і захопило. Таке красиве ставлення до жінки. Це одна з головних якостей будь-якого чоловіка, тим більше політика, тому що, як ти ставишся до жінки, так ти ставишся до колективу, так ти ставишся до своєї країни. Він дуже любить свою країну. Він дуже любить людей, землю, на якій ми всі народилися, і дуже хотів би нею пишатися.

Ще коли Яценюк був міністром закордонних справ, він чітко розумів, що імідж України у світі — це була велика, майже непідйомна проблема. Саме тоді створив фонд "Відкрий Україну", англійською — Open Ukraine. Відтоді фонд успішно працює, репрезентуючи Україну. Зокрема, помітним для міжнародних експертів став Міжнародний безпековий форум у Києві, який проводить фонд. Щороку до столиці на цей захід приїжджають міністри закордонних справ, політики, науковці, щоб обговорювати глобальні питання.

Кілька років тому фондом почала керувати Терезія Яценюк. Було запроваджено багато соціальних, гуманітарних, культурологічних програм. Важлива складова роботи фонду — переклад українських книжок іноземними мовами. Арсеній Петрович із захопленням дивиться на ці ініціативи. Каже, що почуває гордість за те, що українські автори можуть видаватися іншими мовами, починаючи з польської і закінчуючи німецькою, англійською та французькою.

— Дружина Клінтона зробила карколомну кар'єру після виходу на пенсію президента Клінтона. Вас не лякає, що ваша дружина може обійти вас? — свого часу цікавилися в Яценюка.

— Погоджуюся. Перед цим Клінтон був двічі президентом США, — віджартувався він. — А якщо серйозно, то дуже важливо, коли жінка отримує задоволення від того, що вона робить. Саме такою справою і займається моя дружина.

Терезія зауважує, що за роки він змінився. Став життєво мудріший, більш по-філософськи почав ставитися до деких речей. Але все одно максималіст. Якщо щось робити, то по максимуму. Саме тому така важлива розрядка в колі близьких і рідних.

— Раз на тиждень обов'язково ми проводимо всією родиною, — розповідає Терезія. — Можемо вийти, погуляти, покататися на велосипедах сім'єю. Любимо взимку пройтися на лижах — це обов'язково. Арсеній дуже багато часу, коли має можливість, любить проводити із дівчатами (в Яценюків двоє доньок: 13-річна Христина і 8-річна Софія. — "ГПУ"). Він із ними перетворюється на дитину. Граються у схованки, читають. Це так важливо, коли тато може розслабитися з дітками. Коли він може бути не суворим, не запитувати про уроки, не запитувати про оцінки, а просто бути з ними щирим, добрим, відвертим. Просто добрим татом.

— Я завжди дарую татові на день народження різні картини, — каже Христина. — Тато дуже любить, коли ми малюємо. Ось Соня намалювала котика. Тато каже: "На персика схожий. Ну, дуже подобається".

Окрім відпочинку з сім'єю, Яценюк упевнений, що кожен чоловік, аби тримати себе у формі, повинен займатися спортом. Навіть попри напружений графік роботи намагатися знаходити вільний час для плавання чи спортзалу, велосипеду чи бігу.

— Я прийняв для себе рішення шість років тому. Активно зайнявся спортом. Тому що фізична форма — це в першу чергу не тільки те, як ти себе відчуваєш зовні, а як ти себе відчуваєш всередині, — ділиться досвідом Арсеній Петрович. — Для того, щоб підтримувати фізичну форму, треба дуже багато працювати. Це важко. Треба себе заставити. Але фізична форма дає дуже велику і високу стійкість для моральної форми.

— Арсений Петрович спортивен, вынослив, силен. Это можно увидеть на его тренировках, — ділиться спостереженнями тренер Яценюка. — Он относится к своим тренировкам очень ответственно. Я бы сказал, что очень даже. Как настоящий спортсмен. Он стал гораздо уравновешенней. Все-таки эти занятия учат его переключаться и снимать стресс.

У часи помаранчевої революції, коли політичний конфлікт могла підсилити фінансово-економічна криза, Яценюк очолює Національний банк, виконуючи обов'язки голови.

Яценюк зібрав співробітників та сказав, що кожен має право висловлювати будь-які політичні погляди. І додав свою знамениту фразу: "У мене тільки одне прохання — щоб Нацбанк працював, як годинник".

— Усім стало легше, всі зрозуміли, що ніхто нікого не переслідуватиме, — згадує Яценюк. — І сталося так, що центральний банк став ще краще працювати, ніж до того. От є у відділі 10 людей, троє людей пішли на Майдан, семеро працюють за 15 людей.

Наталія Іванівна Гребеник, якій Яценюк присвятив свою книжку "Банківська таємниця", ділиться спогадами про співпрацю з Арсенієм Петровичем:

— Якщо є люди, які розбираються в грошово-кредитній політиці і грошово-кредитному регулюванні, то він один із перших. О 23.00 ішла додому, а Арсеній Петрович залишався. О восьмій ранку приходила, а він уже був на роботі. Це трудоголік не знати якого ґатунку. Були жорсткі вимоги. Була забезпечена стабільність роботи банківської системи. І тоді в Нацбанку говорили, і зараз говорять: п'ять-шість керівників такого рівня, фаху та патріотизму, як Яценюк, і Україна процвітала б.

— Наталія Іванівна і зробила з мене людину, яка розуміється, що таке грошово-кредитна політика, — зауважує Яценюк. — Це був 2004 рік. Тоді впав курс гривні з 5 до 8 за долар. Банки перестали видавати депозити. Черги біля банків, черги біля банкоматів. Ми за тиждень дуже жорсткими, але правильними заходами повернули курс з 8 на 5. Усі депозити повернули, банківська система почала працювати. І це завдяки таким людям, як Наталія Іванівна.

Арсеній Петрович зберігає чудові людські стосунки з тими, з ким доводилося працювати. З приємністю згадує кожну зустріч, мить спільної роботи, навіть конфлікти, перемовини і спільні досягнення.

×