Як ви уявляєте київський Майдан?

Ігор Пушко, 25 років, Одеса:

— Це зібрання крайніх націоналістів, радикалів, бомжів та п'яниць. Як може бути хорошим те, що вони роблять? Дожилися, що мені страшно у столицю до друзів з'їздити. Не вірю, що серед активістів є нормальні люди. Нормальні — не громили б місто, не захоплювали приміщення. Спочатку я ставився до Майдану лояльно, та після подій на Грушевського змінив думку. Я теж не вдоволений зарплатами і президентом, та не піду через це битися з міліцією. І хай не брешуть, що то "Беркут" перший почав.

Світлана Коваль, 45 років, Дніпропетровськ:

— Мені здається, що київський Майдан — це окрема країна. Згусток українолюбів. Постійно дивлюся новини. Вражає, яка там чистота. Людей б'ють, а вони знову виходять. Знайомий їздив туди тричі. Казав, зарядився енергією на місяць. Привіз додому бруківку на згадку. Після революції столиця зміниться в архітектурному плані. Може, барикади стануть історичними пам'ятками. Майдан схожий на село. Уявляю, як там пахне борщем, димом. Усі братаються і бажають одне одному здоров'я.

Марина Давиденко, 19 років, місто Сміла Черкаської області:

— Пару разів подружка підбивала: Маринко, не сци! Давай махнем на вихідних у Київ, пофоткаємся. Але я так і не наважилася. Страшно. У новинах бачила, як "Беркут" палицями людей молотить. Вони не подивляться, що я дівчина. Від знайомих чула, що на Майдані постійно пахне димом. Барикади — зав­вишки з будинок. Спілкуються там переважно українською. Після заворушень на Грушевського Майдан асоціюється з пробитими головами демонстрантів, чорним димом та обличчям загиблого активіста Сергія Нігояна. З десяток разів дивилася в інтернеті, як на фоні барикад він читає вірші Шевченка. Щоразу плачу.

Клавдія Качур, 58 років, село Босівка Лисянського району Черкащини:

— Люди там страдають. Їх б'ють і військові, і міліція. А не тікають, бо добиваються, щоб нам краще жилося. От у нас у селі кар'єр хочуть будувати, а людей переселити. Я кажу, що тут Майдан робитимемо, як у Києві — правди не доб'ються. Їх уся країна підтримує. Зараз народ все рішає, а не правітєльство.

Василь Мельник, 57 років, місто Умань Черкаської області:

— Люди не розходяться, бо мають ідею. Тільки той, хто має ідею, стоятиме до кінця. З'являється постійно інформація про розгін Майдану. Але чим більше тиснуть на людину, тим більший спротив вона чинитиме. Коли біля собаки будете йти спокійно, вона пропустить, а махніть ногою — вкусить.

×