"Я проти такої влади. Це — моя персональна війна"

 

5 грудня, 12.00, Донецьк. 60-річна Людмила Голубєва простягає 200 грн волонтеру 27-річній Любові Раковиці. Та кладе на коліно зошит і, стоячи, записує суму.

— Поддержать молодежь, которая мерзнет на киевском Майдане хочу. Стыдно, что народ в Донбассе такой равнодушный, — каже Голубєва.

На донецькому Євромайдані біля пам'ятника Тарасові Шевченку зібралися 20 пенсіонерів. Жартують, що вдень "тусуються" старші люди, а ввечері — студенти.

Трохи осторонь коренастий чоловік у чорній куртці тримає державний прапор.

— Я закінчив духовну семінарію. Побачив, як "Беркут" б'є людей по голові і кричить: "На коліна, мерзота! Революція, с..ка?". Побачив — і сам піднявся з колін, стоятиму насмерть. У міліцію йдуть люди з бісівською силою. Бо вся наша влада така. І тепер вже не важливо — Євросоюз чи ні. Я проти такої влади. У мене в руках не просто прапор, це — шабля. І це — моя персональна війна з Януковичем, — каже донеччанин 38-річний Євген Дегтяр.

Повний чоловік у спортивних штанях бере по дві сумки в кожну руку, несе до старого "мерседеса". У багажнику стоять дві картаті торби з написом: "Всё на Киев, всё для победы!!! Донбасс — ­Донецк".

— Вчера много принесли лимонов, сала — целый пакет. Дедушка 90 лет принес новые фирменные мужские полусапожки большого размера. Вложил в них молитву и сказал: "Кто будет надевать эти сапоги, с тем ничего не случится". Сегодня пожилая женщина из Макеевки позвонила: "Я, говорит, приготовила одеяло, подушки. Из окраины Макеевки ехала тремя троллебуйсами, чтобы сэкономить на маршрутке". Человек нуждается, но отдает последнее. Возмутило, что в Киеве детей побили, а теперь говорят, что там не было студентов, а были провокаторы и наемники. Это знак, что менять нужно все, — говорить Сергій, 35 років. Везе до потягу на Київ речі та продукти для столичного Майдану.

6 грудня о 19.00 на донецькому Євромайдані близько сотні людей. Cпівають гімн, обговорюють новини зі столиці.

— С такой безнравственной властью нельзя идти дальше, — каже жінка. — Радует, что Донецк сейчас ведет себя не так, как в 2004 году, хотя люди боятся. И я боюсь. Но помните Галича: "Не молчи — попадешь в палачи"?

На зібрані за день кошти активісти купують квитки на потяг до Києва.

×