45-річний Віталій Скоцик устиг здобути освіту й попрацювати в Сполучених Штатах Америки. В Україні він першим захистив дисертацію зі стратегічного менеджменту. Але бізнесом і наукою не обмежився. Сьогодні очолює Аграрну партію, що в останні роки наростила кількість прихильників й успішно виступила на місцевих виборах. Головним завданням зараз Віталій Скоцик називає боротьбу не з агресором, а з крадіями землі в тилу. Каже, якщо розпродати землю сільськогосподарського призначення — країна всохне, як дерево.
Аграрна партія оголосила всеукраїнський збір підписів на захист землі. Від кого ви захищаєте її?
— Від тих, хто хоче вкрасти землю, як свого часу в 1990-х була вкрадена промисловість. Група народних депутатів звернулася до Конституційного суду, щоб той визнав мораторій на продаж земель незаконним. У найближчі місяці може бути винесено це небезпечне рішення. Якщо почнеться вільний продаж землі, це буде останній танець олігархів на кістках держави.
Хіба фермери не захочуть купити поля, на яких працюють?
— Проблема не в бажанні! 96 відсотків аграріїв не мають коштів, щоб купити землю. Це — дані дослідження, проведеного нещодавно в трьох областях Полісся — Волинській, Рівненській і Житомирській. Але подібна ситуація по всій країні. Фермерам на посівну не вистачає. У такі умови їх зумисне поставила влада, коли забрала спецрежим ПДВ і не дала натомість обіцяних дотацій. Їх по-шулерськи вивели з гри, щоб не заважали грабувати країну.
Якщо відкриють ринок, земля опиниться в кишені десятка магнатів із великим капіталом, які звикли лише наживатися на всьому, чого торкаються. Ті, хто хоче і вміє працювати на землі, стануть заручниками цих спекулянтів. Зараз народ має об'єднатися, щоб показати свою позицію. 80 відсотків людей — проти продажу землі в нинішніх умовах, коли господар і фермер не мають коштів. Тому збір підписів — це форма цивілізованого всенародного протесту проти розпродажу землі.
На яку реакцію влади розраховує партія?
— Влада намагається ігнорувати народ до останнього, як кажуть, "поки півень не клюне". Але якщо в суспільстві народиться великий горизонтальний рух за збереження землі й цивілізовану реформу, "нагорі" муситимуть рахуватися з цим.
Але земельна реформа зараз мало кого турбує. Для мешканців міста це взагалі не тема. Людей цікавить війна на Донбасі, високі ціни, курс долара, корупція…
— Це дуже короткозорий погляд на ситуацію в країні. Бачимо стовбур і гілля, але забуваємо, що без коріння це все всохне і завалиться. Земельне питання — фундамент розвитку України. Земельні відносини мають давати можливість для розвитку підприємництва. Значить, зростатиме економіка й обсяги коштів для фінансування оборони. Буде доступна аграрна продукція для мешканців міст. Якщо збільшимо експорт готової продукції за кордон, то й долар "спуститься з небес". Бо надходження валюти виросте. Земельна реформа допоможе вирішити всі названі вами гострі проблеми.
Із яких кроків має складатися ця реформа?
— Щоб зберегти землю у власності українського народу, ми пропонуємо заборонити її продаж іноземцям. Щоб не допустити монополізації, слід обмежити площу, якою може володіти або яку може орендувати одна особа.
Фермери, які живуть і працюють на землі, повинні отримати пріоритетне право купити її. Це досвід європейських країн, де захищають свого підприємця, а не олігарха.
В Україні найбільшим розпорядником землі є наскрізь корумпована структура — Держгеокадастр. У його управлінні 18,5 мільйона гектарів. Ці землі давно треба передати в розпорядження місцевих громад. Це буде потужний удар по корупції. Бо там, де громади контролюють ресурси, корупціонерам ловити нічого.
Ми провели чотири Земельні форуми, зібравши громадськість усіх областей. Експертна група при Аграрній партії разом із фермерами і представниками громад сформувала 16 напрямків земельної реформи. Вона має чітку мету — розвиток села і забезпечення якості життя в містах.
Але що конкретно земельна реформа, яку ви пропонуєте, може дати країні загалом і зубожілим людям зокрема? Адже згідно з даними ООН, в Україні за межею бідності живе близько 60 відсотків громадян.
— Ми підрахували, що, за умови втілення реформи, капіталізація української землі сільськогосподарського призначення становитиме 500 мільярдів доларів. Зараз — орієнтовно 21 мільярд. Реформа дозволить створити близько 3 мільйонів робочих місць — не лише в селі, але й у містах. Доходи кожного українця зростуть удвічі протягом п'яти наступних років. Ціни на продукти харчування будуть доступні, а національна валюта — стабільна.
Україна володіє чвертю світових чорноземів. У найближчі роки потреба в продовольстві в нашому перенаселеному світі зросте на 65 відсотків. Тому стратегія країни очевидна — реформувати й розвивати аграрний сектор, який вже зараз дає 41 відсоток валового внутрішнього продукту. Потім зароблені на землі гроші вкладати в розвиток інших галузей.
Але важливо, який тип економіки обираємо. Уряд взяв курс на нарощення експорту зерна. Це — провальна стратегія! Вона закріплює за Україною статус сировинного придатка. Треба розвивати переробну промисловість і торгувати готовим продуктом, який підніме прибутки в рази. Поясню на прикладі. У нас продаються італійські макарони — паста. А треба, щоб Україна виготовляла пасту з власного зерна і продавала італійцям за європейськими цінами. Так само з усією продукцією рослинництва і тваринництва — потрібно навчитися якісно переробляти свою сировину. Тоді з'являться робочі місця з гідною оплатою праці. Будуть платитися податки, за рахунок яких можна підвищити зарплати освітянам, медикам, військовим, поліції. Країна перестане жебрати кредити.
До речі, про кредити. Держава знову завмерла в очікуванні чергового траншу Міжнародного валютного фонду. Питання допомоги Україні немає в календарі засідань фонду до 7 квітня. Як це розуміти?
— Українська влада зараз схожа на алкоголіка, який пообіцяв "зав'язати". Йому позичили гроші та пристойний одяг. А він знову все пропив і заснув у трусах на асфальті. Кому він цікавий у такому стані?! Влада й українцям, і закордонним партнерам обіцяла жити по-новому, а потім почала звичний дерибан. МВФ робить паузу, бо не бачить змін.
Чи варто Україні боротися за ці позики?
— Україні варто розвивати економіку так, як уже було сказано, а не заганяти в борги наших дітей і внуків. Уже зараз кожен українець, незалежно від віку, винен 5 тисяч доларів. Наш уряд бере кредити, щоб проїсти і нічого не міняти. Я не проти кредитів МВФ, якщо урядовці з власних кишень платитимуть за ними відсотки. Це було б чесно. І, судячи з декларацій, у наших топ-чиновників під матрацом гроші знайдуться. Якщо на заставу одному Насірову нашкребли 100 мільйонів гривень, то наша квазіеліта сама могла б скинутися на кілька мільярдних траншів.
Ви нещодавно повернулися з робочої поїздки в США. Зазвичай наші політики шукають у Штатах або грошей, або підтримки для майбутньої боротьби за посади в Україні. По що їздили ви?
— Сполучені Штати я добре знаю. Свого часу навчався там в Університеті Пурдью. Потім працював в американських аграрних компаніях, вчився ефективності, яку американці привносять у всі сфери.
Нещодавно у Вашингтоні відбувалася щорічна конференція Республіканської партії. Уперше за багато років республіканці мають більшість у сенаті, у Конгресі й свого президента. Я їздив на цю конференцію — не по гроші чи персональну підтримку. А по досвід ефективної політики. Мені цікаво, як діє політична сила з великою історією і величезною підтримкою в суспільстві. Республіканці зараз вибудовують свою стратегію розвитку держави, а від цього залежить і розвиток світу. Я зустрічався з головою Республіканської партії та спікером Конгресу США, іншими топ-політиками.
Усі політики, з якими спілкувався, прекрасно розуміють, що Америці потрібна стабільна Європа. А стабільної Європи без стабільної України бути в принципі не може. Тому є чітка зацікавленість у врегулюванні і питання Криму, і питання східного регіону нашої держави. Але думаю, що більш конкретних дій Сполучених Штатів слід чекати з середини літа, коли вони виконають всю внутрішню роботу. А в України — своє домашнє завдання: реформи, реанімація економіки, боротьба з корупцією, захист кордонів.
Аграрна партія заявила, що братиме участь у чергових виборах до об'єднаних територіальних громад. Ваші представники, які перемогли в грудні минулого року, вже при владі. Можете назвати плюси і мінуси децентралізації для звичайного громадянина?
— Справжнім самоврядуванням ще не пахне. Декларувалося, що місцеві громади отримають більше влади і можливостей. Насправді їм навісили більше обов'язків, а влади так і не дали. Ми проаналізували, як живуть 366 новостворених громад, де вже відбулися перші вибори. Із них 233 — економічно не самодостатні. Тобто не мають ресурсів на забезпечення свого життя.
На місцеві бюджети цього року перекладено утримання освітніх та медичних закладів. Держава взяла на себе лише оплату праці педагогічних працівників і забезпечення медичних послуг. А зарплата технічного персоналу закладів, комунальні послуги — все це висить каменем на шиї громад. Достатніх фінансів вони не отримали.
А головне — громади не мають права розпоряджатися ресурсами, які є на їхній території: землею, лісом тощо. Наше бачення децентралізації складається з простих речей: владу, кошти і землю — громадам. 70 відсотків зібраних податків громади мають залишати на свої потреби. Усе, що стосується життя людей на місцях, повинно бути в підпорядкуванні громад. У перспективі місцевого суддю та шерифа люди мають обирати самостійно. І ми до цього рано чи пізно прийдемо.
Любить кататися з дітьми на конях
Віталій Скоцик очолює Аграрну партію понад два роки.
Закінчив сільськогосподарську академію. Навчався і працював у США. Очолював аграрне підприємство у Великій Британії.
Доктор економіки у сфері стратегічного менеджменту. Володіє англійською мовою. Після повернення на батьківщину працював у сільськогосподарській галузі. Написав книжку "Як жити в епоху змін".
Із дружиною Тетяною виховують трьох дітей: 17-річну Діану, 11-річного Данила і 6-річну Дарину. Живуть за Києвом. Мають невеликий город.
Орендує землю в рідному селі Симонів Гощанського району на Рівненщині. Сам сіє і молотить зерно, працює на комбайні. Торік син допомагав збирати врожай.
Любить кататися з дітьми на конях. Своїх коней не має.
2 
1
Коментарі