Полковник 43-річний Юлій Мамчур призначає зустріч біля одного зі столичних телеканалів. О 20.00 виходить у коридор після ефіру. Він балотується в народні депутати від "Блоку Петра Порошенка".
— У мене зараз відпустка. Їжджу по Україні, спілкуюся з сільськими й міськими жителями, — розказує. — Здебільшого люди готуються до тяжких часів. Налаштовані патріотично. Цікавляться, що в Криму відбувається.
Що кажуть ваші друзі з півострова?
— Що там погано, страшно. Зникають люди. Там інтенсивно працює ФСБ. Усе списують на бандитизм. Фінансування, яке обіцяла Росія, немає. Українські продукти зникли, а російські дуже дорогі. В людей немає грошей, бо курортного сезону не було. На кримчан чекає сувора зима.
Які зараз найбільші проблеми в нашій армії?
— Головне питання для Збройних сил — це фінансування й контроль за витратою коштів. Протягом 23 років фінансування армії проводилось за залишковим принципом. На 2014 рік воно близько 1 відсотка ВВП. 80 відсотків цих коштів армія проїдає. 7–8 іде на бойову підготовку. Стільки ж — на тендерну закупівлю новітнього озброєння. Це дуже мало. За кордоном половину витрачають на харчування і по 25 на бойову підготовку та закупівлю нових зразків зброї.
Скільки треба, щоб забезпечити армію?
— Це мільярди. Цього року в бюджеті закладено 16 мільярдів. Зараз збільшили до 26 у зв'язку з подіями на Донбасі.
Який розмір зарплат повинен бути у військових, щоб ми будували професійне військо?
— Не хочу називати цифр, бо можу помилитися. Назву 10 тисяч доларів, а хтось скаже: ото Мамчур загнув. Нехай це буде середній рівень зарплат. Але треба враховувати, що військовослужбовець у будь-який момент повинен віддати своє життя за державу. Тому вона повинна гарантувати страхування для родини, на лікування. Нині контрактники отримують близько 3 тисяч гривень. Російські військові — втричі більше, офіцери в чотири-п'ять разів. Рівень зарплат зіграв важливу роль у Криму. Багато наших військових вирішили перейти на бік Росії через гроші.
Наші Збройні сили натерпілися. Двоє міністрів оборони часів Януковича — Саламатін і Лебедєв — були колишніми громадянами Росії. Нічого гарного для Збройних сил не зробили. Останні два роки фінансування армії було геть погане. Допоміг трішки 2012 рік. Проводили Євро-2012 і потрібно було виконувати польоти. 2013-го льотчики літали раз на місяць. Не було міністра-патріота, який би переймався Збройними силами. Моменти підйому були 2005-го. На два роки ситуація покращилась, а потім знову інтенсивне падіння.
Як правильно проводити чистки в силових структурах?
— Для цього є спеціально навчені люди. Під час подій у Криму, на Донбасі всі показали, хто і як виконував свої службові обов'язки. Компетентним органам залишається зробити лиш висновки.
Радник президента Юрій Луценко говорить, що наплодилося багато генералів. Що з цим робити?
— Скорочувати. Зменшувати генеральські посади.
— Вы еще 15 минут будете говорить? — підходить до нас водій Мамчура. Каже, що від'їде на заправку.
За вісім місяців маємо четвертого міністра оборони — Степана Полторака. Які основні завдання стоять перед ним?
— Побороти корупцію. Розібратися в тих прорахунках, які були при забезпеченні Збройних сил. Ми входимо в доволі складну зиму. Потрібно якісно одягнути військових. Для цього треба провести тендери. За 26 років у Збройних силах постійно стикаюся з закупівлею неякісного одягу. Всі ж бачать, як забезпечують хлопців у зоні АТО.
Де Україні брати справжніх військових фахівців?
— Використовувати резерви. Після розпаду Радянського Союзу в Україні залишилось близько 880 тисяч військових. Нині — десь 200. Цього достатньо. До лав армії повертаються професіональні пілоти. Кілька польотів — і вони повністю відновлять свої навички. Аби виростити з курсанта пілота ще за радянських часів треба було 5 мільйонів карбованців. Нині — 5 мільйонів доларів. Танкістів простіше навчити, бо є час зупинитися й подумати, чого не зробиш у небі. Формування професійної армії залежить від економічних можливостей країни. Більше фінансів — чисельніша армія.
Досвід яких країн могли би взяти для побудови своєї?
— Згодні бігати з автоматом, як дівчата в Ізраїлі? — усміхається. — Нині в нас змішана система комплектування — і строкова служба, і контрактники. Треба залишити тільки останню.
Формат добровольчих батальйонів себе виправдав?
— На початковому етапі АТО вони дуже допомогли. Для мобілізації армії потрібен був час. Хлопці взяли першими на себе відповідальність. Поки не відновимо боєздатність усіх частин, добровольчі угруповання потрібні. В подальшому можна від них відмовитись. Добре себе зарекомендують — є сенс прийняти в штаб. Однак не всі діють адекватно. Батальйон "Шахтар" звинувачують у мародерстві. Аваков вирішив їх розформувати.
Якою має бути державна стратегія щодо Донбасу?
— Треба дотримуватись мінських домовленостей про перемир'я. Найважливіше — зберігати стабільність. Євроспільнота повинна дотиснути Путіна, аби він врешті-решт вивів свої війська з Донбасу. Зробить — проведемо місцеві вибори і в подальшому відновлюватимемо регіон, повернемо його до нормального життя.
Що робити на вже відвойованих українських територіях?
— Місцеві мають побачити різні дійсності. Порівняти, як живеться в підконтрольних українській владі населених пунктах. І там, де усім заправляють бойовики. В перших виплачуються пенсії, відновлюється інфраструктура.
Україна має рухатись до НАТО чи на певний час відмовитись від Альянсу?
— Маємо рухатись до стратегії колективної безпеки НАТО. Але вступимо до Альянсу не сьогодні, і не завтра. Тому що нині наша армія не відповідає їхнім стандартам. Можливо, навіть НАТО не готове нас такими бачити.
Реформи до 2020-го, які окреслив президент, дадуть нам можливість за п'ять років подати заявку до євроспільноти й одночасно до вступу в Альянс. До цього часу поспішати не треба. За ці п'ять років розбудовуватимемо свої Збройні сили. У нас гарний спадок від Радянського Союзу. Є підприємства, які можуть ремонтувати всі види озброєння. Те, що залишилось, треба тільки привести у боєздатний стан. Воно багато років простояло на складах. Доклавши невеликих коштів, зможемо з них зробити зброю, яка служитиме нам ще п'ять-шість років. У подальшому треба закуповувати новітні зразки на європейському ринку.
Чому вирішили йти в Раду?
— Це було складне рішення. 21 серпня зустрівся з нашим президентом у Миколаєві, де передислокована моя частина з Криму. Порошенко був там з робочим візитом. Запитав про стан справ. Тоді й запропонував іти в списку "Блоку Петра Порошенка". Мета — вирішувати проблеми Збройних сил. Два дні попросив для роздумів. Все-таки 26 років був військовослужбовцем. Порадився з дружиною і погодився.
Чи оновиться парламент?
— Радикально. У "Блоці Петра Порошенка" є різні люди: медики, вчителі, аграрії, юристи. Майже всі нові обличчя. Професіонали, які хочуть змінити країну. Якщо наберемо більшість у Раді, реформуємо країну за п'ять років.
900 годин налітав Юлій Мамчур за 26 років служби у Збройних силах.
Три доби тримали в полоні
Юлій Мамчур народився в Умані на Черкащині. Закінчив Чернігівське льотне училище. Служив у Збройних силах в Севастополі. Там два роки командував бригадою тактичної авіації ім. О. Покришкіна. Нині бригада переїхала до Миколаєва. Там Мамчур оселився в гуртожитку з дружиною 44-річною Ларисою. Вона очолила жіночий батальйон дружин бельбекських офіцерів. Мають доньку 24-річну Дарину й онуку 5-річну Поліну. Найкращим відпочинком називає сімейні подорожі Україною автомобілем. Улюблене місто — Умань.
У середині березня 2014-го Мамчура схопили в полон російські військові. Це сталося після штурму військової частини. Три доби тримали в одиночній камері військової в'язниці в Севастополі. Намагалися переконати перейти на службу до російської армії.
— У перший день була співбесіда з представниками ФСБ, — згадує. — Десь близько півтори години. Намагалися переконати зрадити присязі народу. Потім був просто психологічний тиск — не давали спати.
Мамчур іде в народні депутати №6 у списку "Блоку Петра Порошенка".
3 
1
Коментарі