5 вересня у селі Грімне Городоцького району Львівської області, під підлогою колишнього будинку священика, знайшли криївку. Узимку 1947 року у схроні два тижні переховувався головнокомандувач Української повстанської армії генерал Роман Шухевич.
На церковне подвір"я заводить 41-річний отець Василь Дурда. Хвалиться новим храмом. Його збудували поряд із 230-річною дерев"яною церквою Преображення Господнього. Збоку завжди стояла хата священика. Саме під нею переховував вояків УПА тодішній священик — отець Місюренко.
— Приблизно 60 років тому на попівстві кілька місяців мешкали дві дівчини. Вони були ланковими — шили одяг для вояків УПА, підпільно друкували літературу. Одна з них — 84-річна львів"янка Дарія Гусяк — лише тепер показала місце, де переховувався генерал Чупринка з двома охоронцями, — розповідає голова сільради Грімного Володимир Шандра, 44 роки.
У будинку кілька кімнат. Раніше ними опікувався сільський фельдшер. Зараз приміщення передали греко-католицькій громаді. Отець Василь Дурда навчає тут дітей Слова Божого. Коли Дарія Гусяк зайшла у трохи переобладнану кімнатку, відразу згадала, як із подругою Мартою Пашківською жила тут п"ять місяців. Бабуся без вагань показала, де схрон. Підлогу простукали, над пустотою підняли плиту з тирси. У старій підлозі побачили заржавілий шматок бляхи. Він прикривав невеличкий отвір завбільшки 30 на 40 см — вхід у криївку.
Казав, що в хаті є дуже великий секрет
Пані Дарія згадує, що схрон двоє молодиків викопали за дві ночі. Його стіни обкладені червоною цеглою. Зараз криївка до половини засипана глиною. Селяни не наважуються спускатися: побоюються, що сховок замінували енкаведисти. Старожили переповідають, що після відходу упівців ті довго нишпорили у хаті священика.
Звістка про знайдений сховок швидко облетіла село. Старенькі селяни почали пригадувати десятки історій з того часу.
— Я пам"ятаю, як ті дівчата прийшли в село, — розповідає 77-річна Мар"я Ціж. — Посиділи в мене на подвір"ї, попили води й пішли до священика. Мій брат дуже колєґував з отцем Місюренком, казав, що в його хаті є дуже великий секрет!
Роман Шухевич два тижні провів у схроні. Потім поїхав на лікування до Львова. Охоронці залишилися на місці. Один із них закохався в Марту Пашківську. Якогось дня вирішили пройтися селом — втомилися ховатися під землею. Незнайомець упав у око місцевому дільничному. Міліціонер стежив за парою аж до будинку священика.
— Як зараз пам"ятаю: був понеділок, рання весна, — згадує Марія Ціж. — Я почула, як десь стріляють. Потім сказали, що то дільничного забили. Добрий був міліціонер, але взнав, чого не треба було — мусили його забити, — розводить руками.
Добрий був міліціонер, але взнав, чого не треба було — мусили його забити
Викриті упівці втекли. Коли приїхали кагебісти, селяни сховали зв"язкових у гній і саньми вивезли в сусіднє село. Місюренка заслали на 25 років до Сибіру. Марта Пашківська загинула 1950-го за загадкових обставин.
Мар"ян Вахула, 26-річний працівник Львівського історичного музею, супроводжував Дарію Гусяк до Грімного. Він каже, що вірити розповідям селян не варто.
— За 15 хвилин та історія обросла такими легендами, що ми з пані Дарією довго сміялися дорогою до Львова. Повірте: навіть місцева підпільна мережа не знала, хто мешкає в тому будинку, — запевняє Мар"ян.
Що буде далі зі сховком Романа Шухевича — невідомо. Досі знали лише про дві його криївки — у Білогорщі Пустомитівського району та на Сокальщині — у Львівській області. В обох уже облаштували музеї. Якщо у Грімному теж відкриють меморіал, експонатів вистачить. Селяни досі знаходять у старих хатах літературу тих часів, надруковану в будинку священика Даркою Гусяк і Мартою Пашківською.
Шухевич загинув у Білогорщі піді Львовом
Роман Шухевич народився 7 липня 1907 року в місті Краковець Львівської області в родині судді. З 16 років — учасник національно-визвольного руху. 1925-го став членом Української військової організації, 1929-го вступив в ОУН, був бойовим референтом Крайової екзекутиви ОУН.
У червні 1941 року Львівське управління НКВД закатувало 5450 українців, серед яких був і брат Романа Шухевича Юрій. Йому викололи очі, відрізали вуха, поламали пальці, руки, ноги, на спині і грудях вирізали по тризубу. Над тілом брата Шухевич заприсягся до смерті захищати людей від червоної чуми. Свою обіцянку Роман проніс через усе життя. 1943 року він став головнокомандувачем 100-тисячного війська під псевдо Тарас Чупринка.
5 березня 1950 року Роман Шухевич загинув у Білогорщі піді Львовом.
2 
1
Коментарі
2