"Подаруйте дитину іншій родині", — таке оголошення читаю в соцмережі. Столична клініка пропонує послуги сурогатного материнства. За виношування можна заробити чималі гроші. В умовах зазначають — вік 18–35 років, маєш мати дитину без генетичних відхилень. Після розмови з родиною, телефоную за вказаним номером.
Зранку на київському вокзалі зустрічає вагітна. Вона проводить до клініки. Телефоном попередили, що юридична та фактична адреси — різні.
— У мене трійня, — каже Ірина. Вона родом із Київської області. — Це другий досвід сурогатного материнства. Лише на четвертому місяці, а ходити важко.
Дорогою заходимо в кафе на чай. Ірина пригощає. Її завдання пояснити, що й до чого.
— Це нестрашно. Головне, щоб підійшли. Спершу треба пройти медичну комісію, здати аналізи. І сподобатися замовнику, — розповідає Ірина. — Після трійні збираюся купити квартиру в Києві. У мене 11-річний син. Із чоловіком розлучилася після першого сурогатного.
Клініка розташована в Оболонському районі столиці у житловому будинку. Непримітний вхід із двору. Зверху — табличка з написом "Лікування жіночих проблем". Назви та розкладу роботи закладу немає.
У приміщенні все біле — стіни, меблі. Персонал — білявки в білих халатах. Мені видають халат і бахили. Понад годину заповнюю анкети.
У клініці працює кабінет гінеколога, психолога і лабораторія. Зустрічі з клієнтами відбуваються на нейтральній території. Майже два дні проходжу психологічну підготовку. Зі мною ще двоє жінок. 18-річна Катерина — з Одеської області. Має двійню. Чоловік пішов до коханки. 33-річна Олена з Донецька — мати двох дітей, переїхала до Києва. Мріє про власне житло.
— У меня уже встреча была с заказчиком. Немец, хочет сына. Жена отказалась ему рожать, чтобы не портить фигуру, — говорить Олена. Чекаємо в коридорі зустрічі з психологом. — У меня сложная ситуация, потому что ребенок мой и его. Яйцеклетка его жены не подошла. Когда-то с мужем мечтала о мальчике, но у нас не получалось. Видимо, чувствовала, что уйдет к другой.
До центру повертаюся за місяць. Мені повідомляють, що підходжу на роль сурогатної матері, є замовник.
Перед лікарнею їду до Ірини. На п'ятому місяці вагітності вона перестала виходити з дому. Набрала 20 кг ваги. Важко нагинатися й рухатися сходами. Застаю її з цигаркою на кухні. Кімната облаштована сучасною технікою. Новий гарнітур насичений яскравими кольорами.
— Замовник щомісяця платить 400 євро на утримання. Це квартира, їжа. Раз на тиждень приходить домогосподарка. Купує продукти, прибирає. Не життя, а маліна, — каже Ірина. Вона відкриває пляшку коньяку, наливає півсклянки. Залпом випиває. Сідає на м'який куток. — Якби при цьому ще голову відключали, все було б добре.
П'ять років тому виносила дитину для італійців. Пішла на це вимушено. Чоловік позичив на лікування матері 20 тисяч доларів. Мати померла. Гроші не було чим повернути. Спродали все, що мали. Не вистачало. Хотіла їхати на заробітки в Польщу, Італію. Та на одному з сайтів знайшла оголошення про сурогатне материнство. Пропонували потрібні мені гроші, обіцяли утримувати.
Весь час жила з чоловіком і сином в селі. На місяць платили 200 євро. Перед пологами поїхала до Києва. Повернулася без дитини. Народила мертвого, сказала. Люди почали нести гроші на поховання, приносити соболєзнованіє. Мене це перевернуло з ніг на голову. Аби не розказувати правду, купила в райцентрі гріб. Закрила його, влаштували похорони. Описати свій стан не можу. Пила страшно, щоб не дивитися людям в очі.
Ірина плаче. Її чималий живіт ворушиться, але жінка не звертає на це уваги. Із чоловіком розлучилася через рік. Не витримав того, що ходила до пустої могили.
— Для мене це віддушина. Вірю, що поховала свого сина. І ходитиму туди далі. З цим легше жити, — говорить Ірина. — Знаю, що трійню не побачу. Попередній досвід змушує ставитися до цих дітей як до пухлини. Буду рада, коли все закінчиться.
Часто після народження сурогатних дітей жінки стають психічно хворими. Я — старожил. Супроводжую молоденьких, — продовжує. — Найчастіше на це наважуються дєвочки від 22 до 27 років. Як правило, мають маленьких діток. Одна після народження дитини порізала собі вени, інша повісилася. А ще одна втекла. Досі центр шукає, де вона.
Скільки б психологи не розказували, що то не дитина. Та як воно заворушиться в тобі — серце мліє. Між собою ми майже не спілкуємося. Це не прівєтствується в клініці.
Мій замовник — бізнесмен із Швейцарії. Його дружина, 34-річна білявка, не може народити. Зустрічаємося в італійському ресторані столиці. Спілкуємося через перекладача.
— У нас дві умови — аби жінка мала вищу освіту й не виношувала дитину лише заради грошей, — каже чоловік. Імені й адреси замовників не знаю. Такі умови контракту. — Ще хочемо, аби в нас був спочатку хлопчик, а потім дівчинка. Підписуємо довгостроковий контракт.
Середня ціна на сурогатне материнство становить 25–50 тис. євро. Додатково замовник оплачує утримання всі дев'ять місяців та покриває витрати на лікування. Мені швейцарці пропонують 30 тис. євро і щомісячне утримання у 300 євро. Обіцяю подумати.
За мертвонароджену дитину платять половину суми
— Сурогатні матері видурюють додаткові гроші із замовників. Посилаються на складні життєві обставини, — розповідає юрист 37-річний Леонід Кондрашов. — Просять гроші на житло, обстеження своє та родичів.
Іноді замовники відмовляються від сурогатних дітей. Найчастіше — через генетичні відхилення.
— Цю умову треба чітко прописувати в контракті, — говорить Кондрашов. — Ще одна з причин — жінки, які мали стати сурогатними матерями і пройшли стимуляції яйцеклітин, вагітніють від своїх чоловіків.
В Україні є близько 20 випадків, коли сурогатні матері виховують чужих дітей. Найгучніша справа жінки з Закарпаття. Вона виховує двійнят, яких виношувала для італійців.
За мертвонароджену дитину сурогатна матір отримує половину суми. Якщо ця умова не прописана в контракті по-іншому.
Пологи проплачують у найдорожчих клініках. Переважно за кордоном. Одна з умов німців, щоб народжували без анестезії й знеболювальних. Вважають, що ці препарати впливають на розумову здатність дитини.
2 
1
Коментарі