"У вас здесь остается мир, в котором так нужна помощь друг друга. В котором не только сильный защищает слабого, но даже самый слабый может многое сделать для соседа.
Я свое отработала. А вам, кажется, еще пахать и пахать", — написала у своєму прощальному листі волонтер і журналіст 31-річна Ірина Гавришева із Запоріжжя.
Її не стало 9 січня після 20 років боротьби з тяжкими хворобами.
— В Іри було 30 діагнозів. Померла від серцевої недостатності, яка прогресувала, — розповідає подруга Марія Шевченко. — Останнім часом була дуже слабка. Ліки не полегшували біль. Відходила довго і в муках. Проте працювала, доки мала сили. Прикута до візка Ірина щодня допомагала іншим боротися з недугами. Писала про хворих, збирала гроші на їхнє лікування.
Ірина родом із Запоріжжя. До 26 років жила із батьками. Занедужала 10-річною.
— Жила себе девочка счастливо, пока в 10 лет у нее не обнаружили доброкачественную опухоль в кости. Год боли и костылей, через год — операция по удалению опухоли. И тут в организме что-то замкнуло, иммунитет перестал понимать, где свои ткани, а где чужие. И стал жрать вещество, без которого мышцы работать не могут. Через два года я уже не могла ходить, через три — случилась первая остановка дыхания, — розповідала Ірина.
Перестала відвідувати школу. Деякий час навчалася індивідуально. Отримала середню освіту, коли вирішила вступати до медичного університету. Мріяла стати лікарем. Проте документи у хворої дівчини не прийняли. Тоді вона вступила до Запорізького університету, де вивчала психологію. Захопилася журналістикою.
16-річній Ірині лікарі встановили діагноз — тяжка форма міастенії (слабкість і відмова скелетних м'язів. — "ГПУ"). Попри їхні прогнози, прожила ще 15 років. 2008-го в Німеччині їй зробили кілька операцій із заміни суглобів. Там же діагностували інші тяжкі генетичні недуги. Від них в Ірини траплялися інсульти, розсипалися кістки й відмовляли нирки. А ще знайшли рідкісне захворювання серця. Встановили кардіостимулятор.
Ірина переїхала до столиці. Почала працювати у фонді "Відкриті долоні" Марії Шевченко. Разом винаймали квартиру.
— Свого прощального листа Іра написала за рік до смерті, — розповідає Марія. — Казала опублікувати його після її відходу. Просила одягти її в улюблені джинси й футболку. Дякувала друзям, які до останнього робили її життя цікавим та виконували бажання: привозили гамбургер уночі та катали на санчатах. А ще просила не завалювати тіло квітами. Краще ці кошти витратити на допомогу ще живим. "Я без цветов в гробу переживу, а кому-то эти деньги станут шансом. На завтра. Или на более легкое сегодня".
— Панахида відбулася на Байковому кладовищі. Іру кремували. Таким було її останнє бажання. Урну з прахом передали батькам у Запоріжжя, — говорить Марія.
2 
1
Коментарі