На зустріч Степан Бандера, 36 років, прийшов у домовлений час. Сірий пуловер на блискавці, ношені джинси. Усміхається, тисне руку. Повагавшись, пропонує піти в кафе "Барабан". У руці тримає жовтий пакет з написом "Дом кофе". Степан — онук легендарного провідника ОУН Степана Бандери.
Заяви, що діяльність ОУН-УПА буцімто засуджена Нюрнберзьким процесом, вважає фальсифікацією.
— Але я вдячний комуністам. Бо підняли тему. У матеріалах Нюрнберзького процесу є більше правди про діяльність ОУН-УПА, ніж Україна знає. Бо в Україні, за Союзу, були доступні тільки 7 томів. А їх 42. Діда, звісно, я не застав, — каже. — Лишень родинні згадки. Надмірної уваги з боку канадійців не відчував. Ріс звичайною дитиною: грав у футбол, гокей. Діяспоряни теж мене не вирізняли. Хіба що інколи кивали вслід.
Образ діда тяжів над тобою?
— Середньовічними категоріями люди мислять: ти також мусиш бути провідником. Але я генетично тільки на чверть той Степан Бандера. Та й часи трохи інакші. Хоча назвали мене в пам"ять діда.
А як на тебе реагували в Україні?
— Пам"ятаю, як у вересні 91-го польські прикордонники перешіптувалися, — Степан, розмішавши вершки, сьорбає каву. Відганяє рукою чужі цигаркові дими. — А як прилетів у аеропорт "Бориспіль", то називав прізвище матері, вона з дому Федорій. Прикордонник, така мила жінка питається: "О! Ваші родичі з України?" Я кажу: ні-ні. Бо батько народився в Німеччині, а мати в Бельгії. Вона тоді питає: "А дідо?" Ну, я сказав...
Каже, доводиться роз"яснювати написання прізвища касирам на вокзалах.
— Я, кажу, — не Остап Бендер! — знімає светра, кладе поруч з пакетом. — І не Бендера, а Бандера.
Пам"ятаю газетний заголовок: "Бандера — це від прапора чи від банди?"
— По-іспанськи "бандера" — це прапор. Є ж актор Антоніо Бандерас. Не думаю, що ми родичі. Бо наше коріння — щонайменше до 1770-х років — не на Піренеях, а на Стрийщині. Прізвище походить, може, від міста Бендери, яке нині в Молдові, де Орлик писав першу конституцію. Не знаю.
З родичами дідових соратників товаришуєш?
— Пишаюся зв"язками з Юрієм Шухевичем. Пан Юрко дуже гострий розум має. Мене надихає з ним поговорити.
Хто ти за фахом?
— Маю диплом Колумбійського університету. За ним я працівник суду. У Канаді два роки вчився журналістики.
Йому телефонують. Степан щось записує масивною червоною ручкою.
Тато рано помер, у 37 років
— Усі нарікають, що для ведучого телебачення моє волосся задовге. Нагадували, щоб встиг до ефіру підстригтися, — каже. — Я на "5 каналі" веду випуск новин.
Де ти більше вдома — тут чи там?
— З липня 2004-го України я не залишав. Я в Канаді не до кінця канадець, а тут — ще не зовсім українець.
Одружуватися плануєш?
— Це добре питання, — робить наголос на першому складі. — Я зараз ретельно над цим працюю. Бо хочеться з синами в футбол пограти, а не спостерігати вже з коляски.
Ти один у батьків?
— Ні. Ще є молодші сестри Даня, тобто Богдана, і Олена. Двоюрідні — Орест і Софійка — живуть у Мюнхені. Вони діти Наталки — найстаршої дочки Бандери. Мій тато, Андрій, був середньою дитиною. Він рано помер, у 37 років. Створив англомовну газету "Юкрейніан еко", у Торонто виходить. Якщо хтось непокоїться, що лінія переривається, то нехай не журиться. Є Бандери в Дрогобичі, в Стрию... Та й у сестри Степана Бандери, Володимири, яка два роки тому відійшла у вічність, було 7 дітей. Їхнє прізвище Давидюк.
Де тобі веселіше — в Україні чи в Канаді?
— В Україні цікавіше. Хоч у Києві сміття не забирають щодня. В Канаді хочеш хату огрівати — огрівай. Але плати. Кожен має свою котельню.
Як у тебе із житлом?
— У Києві винаймаю квартиру. Бізнесом не займаюся. Пишу ще в кілька газет, бо на одному ефірі не проживеш.
На "5 каналі" як працюється?
— Чи Данило Яневський не ганяє? Ні, — сміється Бандера. — Я ні з ким там не борюся. Раніше зловживав мімікою, але навчився передавати голосом. Бо знайомі підсміювалися. Мовляв, що ти бровами махаєш, як Брежнєв?
Якою мовою легше говорити?
— Англійською легше писати, українською — говорити. У Києві навіть почав розуміти російську. Знаю французьку. 5 років вчив у Канаді латинську. Трохи знаю італійську та іспанську.
Як ставишся до перепоховання діда в Україні?
— Думаю, найкращий варіант — пантеон, де були б зібрані визначні люди України. Але зараз не сприймуть перепоховання Бандери, Мельника, Коновальця. А Петлюри — могли б.
Не бачиш себе, наприклад, у парламенті?
— Ну, народжений за кордоном Зварич — то єдиний приклад. Думаю, ближче порівняння з Тарасом Чорноволом. Чи навіть з Януковичем-молодшим. Люди, які пішли до парламенту й зробили себе переважно завдяки імені родичів. Не знаю, чи це правильно. Я не маю таких амбіцій.
Він дістає чорний шкіряний гаманець. Збирається розрахуватися.
— Мрію про власне реаліті-шоу, — каже. — Приїздимо на Східну Україну, і питаємо — що там думають, наприклад, про Степана Бандеру.
У Росії був?
— Ще ні, але хотів би. Мама моєї мами — українка з-під Воронежа. Там, мабуть, є якісь родичі. А прадід по маминій лінії похований біля Владивостока. Він боровся ще за царя проти японців, у 1905-му. Мати моя народилася в Бельгії, в родині шахтарів-остарбайтерів. Бабця — зі Східної України. А дідо — з території, де сьогодні Польща.
1970, 27 червня — народився у Вінніпезі, Канада
1973 — народилася сестра Богдана
1974 — закінчив школу Святого Йосафата
1975 — народилася сестра Олена
1979 — закінчив коледж Святого Михаїла
1984 — помер батько Андрій Бандера
1991 — уперше приїхав в Україну
1992 — створив українсько-англійську газету "Студенець"
2005, червень — працює в Києві на "5 каналі"
1 
1
Коментарі
4