Останнім театральним режисером Володимира Висоцького був киянин Лесь Танюк, 70 років. Вони разом готували виставу в московському Театрі ім. Пушкіна. За місяць до початку репетицій Висоцький помер. Цієї неділі акторові й барду виповнився б 71 рік.
Лесь Танюк живе в київському мікрорайоні Царське село. У коридорі — великий портрет молодого господаря у вишиванці. Лесь Степанович зустрічає в піджаку, під яким світла сорочка й медальйон замість краватки. Сідаємо за великий чорний старовинний стіл посеред кімнати. Збоку стоїть фортепіано.
— Ми працювали нарізно, але давно хотіли зробити щось спільне, — згадує Танюк. — Виник задум створити мюзикл за п"єсою Брехта "Махагонія". Дію Висоцький хотів перенести в Мукачівський замок на Закарпатті. Він кілька разів там відпочивав. Будівля добре зберіглася, і це справляло враження на Володимира. Європа, старі лицарські портрети на стінах, кольорові вітражі. І вривається банда "нового порядку" — ножами по старій культурі, по етиці й моралі.
— Ви легко ладнали з Висоцьким?
— Простий був: із чужими — не підходь, зі своїми — нарозпаш. Запропонував: "Давай, старик, на ты. Ты какого года?" — "Тридцать восьмого". — "Я думал, тебе меньше. А какого месяца?" — "Я июльский". — "А я — январский. Стало быть, ты должен подчиняться. Как надо произносить: Лесь или Лэсь?"
З Володею працювали під час перерви буфету на п"ятому поверсі Будинку актора. Це єдине місце, де він міг сховатися від "друзів" і фанів. Якось туди увірвався хлопчина за автографом. Почав скаржитися, що в нього щойно вкрали светр. Висоцький скинув светра, силоміць усунув йому в руки — і виштовхнув за двері. Якось я побачив, що Володимир користується окулярами. Почувши голоси зі сходів, він миттю сховав їх до кишені.
Танюк розказує сюжет "Махагонії":
— Гангстери з пролетаріату на чолі з повією ґвалтом беруть провінційне містечко й починають творити там "державу". Над селищем вивішують червоний прапор. У разі чого готові були — для цензури — кивати на Китай. Володя уже й приносив деякі тексти своїх зонгів для вистави. Але говорив, що їх іще "треба робить". Він інколи використовував українізми.
Про смерть Висоцького Танюкові по телефону повідомили знайомі зі МХАТу.
Хотів показати "комунізм бритоголових"
— Сєва Абдулов сказав: "Лесь, Володя умер". Навколо нього ходило стільки пліток і легенд, що я не повірив. У нього часто боліло серце. Спочатку вживав наркотики як знеболювальне, потім звик. Колов морфій і ще щось. У Театрі імені Пушкіна особливої слави Володя не зажив. Для народних "зубрів" він був босяком. Звідти його звільнили за випивку. У нашій виставі Висоцький хотів викотити на сцену мотоцикл із коляскою. На ньому мало висіти сім чи вісім акторів — уся "банда". Хотів показати "комунізм бритоголових".
Лесь Степанович виймає з шафи два великі фотоальбоми. Висипає з шухляди на стіл кілька десятків чорно-білих знімків. З годину перебираємо світлини.
— Шкода, що ні разу не фотографувався з Висоцьким, — скрушно каже Танюк.
2 
35413
Коментарі
2