— Торік улітку Віталік три місяці навчався на курсах програмування. Пробує застосовувати на практиці. Але для створення програм чи ігор треба сучасний комп'ютер. А ноутбук у нього вже старий. Новий плануємо придбати наступного року, — каже 34-річна Ольга ­Нечаєва зі Звенигородки на Черкащині. Її син 13-річний Віталій має енциклопедичну пам'ять. 2011-го отримав премію "Гордість країни" у номінації "Рідкісний талант".

— Віталік не говорив до 3 років, годинами дивився серіали і рекламу, — розповідає жінка. — А потім наче прорвало — розговорився. Я написала йому на аркуші алфавіт. Вивчив сам за три дні. Попросив купити цифри на магнітах. Сам навчився рахувати. У 4 роки захопився біогра­фіями видатних людей. Знав напам'ять дати з життя вчених, письменників та українських гетьманів. Здібності сина розвивалися дуже швидко. Він усе всотував, як губка. Це був для нас справжній шок. Мої батьки купили йому дитячі енциклопедії. Думала, він їх просто переглядає. А насправді він їх так швидко перечитував.

Чотири роки тому Віталій Нечаєв прочитав дві лекції з історії для третьокурсників Черкаського університету ім. Богдана Хмельницького. За це отримав у Ватикані міжнародну премію ім. Джузеппе Шіакка (заснована 2001-го, щоб привертати увагу громадськості до визначних особистостей та для збору коштів на благодійність. — ГПУ).

— Лекції студентам син читав стоячи на стільчику, — згадує Ольга. — Сюжет про це показували на якомусь каналі, що транслюється по всьому світу. Його побачили й у Ватикані. Нагороду Віталію призначили як наймолодшому у світі лекторові вузу. В Італії в аеропорту нас зустрічав чоловік із табличкою "Віталій Нечаєв". Відвіз у шикарний готель.

— Здавалося, що ми потрапили на іншу планету, — каже хлопець. — Все було інакшим: архітектура, мова, люди. З місцевими спілкувався через перекладача, тоді ще не знав англійської. Тепер володію нею вільно.

Суму премії називати не хочуть.

— Частину грошей пустили на ремонт будинку, — говорить Ольга. — Купили сину одяг, взуття, книжки, планшет.

Віталій має сестру 5-річну Анну. Ольга Нечаєва виховує дітей сама.

— Із батьком дочки ми не спілкуємося, — каже вона. — У батька Віталіка теж своє життя. Однак допомагає сину, чим може. Коли я завагітніла, думала не народжувати. Але приснився сон, дитячий голос благав: "Мамо, мамо". А потім ще сестрі ворожка сказала, що моя дитина стане відомою людиною.

Віталій навчається в школі №3. Бере участь у конкурсах та олімпіадах.

— Цього року посів треті місця на обласних олімпіадах з англійської мови та історії. На початку січня мав їхати в Черкаси на олімпіаду з географії й правознавства, але через негоду не вийшло.

×