— Познайомилися ми три місяці тому в реабілітаційному центрі Львова. Навчаємося там на турагентів. Побачив Вікторію й у серці щось підказало — якщо обернеться, то буде моя. Так і сталося. За два тижні освідчився їй, — розповідає 37-річний Віталій Матьовка із села Тихий Великоберезнянського району на Закарпатті.
21 травня у Львові він побрався з полтавкою 22-річною Вікторією Куштрьо. Обоє — інваліди. Віталій 2011-го мав ураження артерій ніг. За місяць йому ампутували праву ногу, через два роки — ліву. Переніс два інфаркти. До хвороби працював будівельником. Дружина покинула після першої операції. Донька 6-річна Альвіна живе з матір'ю.
Вікторія — інвалід першої групи з дитинства. Хвора на ДЦП.
— Дружина красива і має гарний характер. Моїй мамі вона сподобалася, — розповідає Віталій. — Коли освідчувався, подарував золоту обручку з діамантом та букет троянд. Хвилювався, чи не відмовить.
Наречена була в короткій білій сукні. Замість фати одягла вінок. Віталій прийшов до загсу у вишиванці. Вечірку для друзів і батьків влаштували у львівському кафе.
— Віталій запросив мене прогулятися містом, пригощав морозивом, — говорить Вікторія. — Багато спілкувалися. Закохалася в нього. Мене не злякало те, що він старший. Батьки спочатку відмовляли мене від весілля. Казали, ще зарано. Але потім підтримали нас. У Віталієві впевнена. Він сильний та надійний. Буде моїм на все життя. А він мене ревнує, хоча приводів не даю.
Подружжя живе в реабілітаційному центрі. Навчання триватиме ще два місяці. Потім шукатимуть житло.
— Збираємо документи. Можливо, знайдемо програму, за якою дають квартиру сім'ям інвалідів, — розповідає Вікторія. — Дуже хочемо дитинку. Віталік любить смачно поїсти. Його улюблені страви — вареники й деруни. Це в мене гарно і смачно виходить. Але одразу його попередила, що не вмію пекти тортів, тому купуватимемо.
2 
1
Коментарі