На Володимирському ринку в Києві з будки для прибиральників виходить неголений чоловік напідпитку. На ньому — заляпана спецівка, спортивні штани, чорні туфлі. Питаю, де знайти 46-річного Віктора Крутивуса, який співає голосом Адріано Челентано.
— Голосом Челентано вмію співати лише я, — вдоволено сміється він і затягує пісню "Кантаре".
На майданчик зі сміттєвими баками заходить велетень в окулярах. Віктор Крутивус вмовкає.
— Розказувати не буду, бо маю багато роботи, — озивається він. — Питайте дозволу в начальника.
Начальник господарчого відділу ринку 50-річний Сергій Рибачук забороняє фотографувати підлеглого.
— Бачите, який він грязний. Іди перевдягнися і поголися! — наказує.
Віктор хутко завертає за ріг паркану. Білою фарбою на ньому виведено: "Стороннім вхід заборонено".
— Віктор Павлович — хороший робітник, у нас уже третій рік, — розповідає Сергій Рибачук. — Ми навіть з ним служили в одній частині в Німеччині. Його всі поважають. Трохи випиває, але не валяється. Колись послав його по справах, попросив не пити. На роботу Віктор приїхав тверезий. А дорогою його схватила епілепсія.
Жінка взяла в кредит газову плиту за дві тисячі
Пояснює, що Віктор Крутивус уміє грати на синтезаторі. Раніше виступав на весіллях — там і розпився.
За 15 хв. Крутивус повертається гладко виголений. На щоці та під носом у нього від леза кров. Начальник вручає йому нову спецівку з фабричною біркою.
— Я на багатьох весіллях грав. Водочки там сильно не пив, — запевняє Віктор Павлович. — А тепер — на Владімірському централі, — затягує пісню Михайла Круга.
Цікавлюся, чи має дружину.
— У мене сім"я велика, — усміхається прибиральник. — Дружина Валентина, син Сашка, дочка Танюшка і внучка Каріночка впридачу. Зятя вигнали к такій-то матері. Діти не зійшлися характерами. Не те що ми з жінкою. Познайомив нас мій друг Сашка на прізвисько Казбек. Я був свідєтєлєм у нього на свайбі. Весь день вкалував на заводі токарем, а ввечері до Валі їздив. А потім серед ночі через ліс на мотоциклі печу до хати матері. Три часа поспав і знов — на дві смєни утричком.
Сергій Рибачук прощається і йде. Віктор розповідає про онуку Каріну. На очі в чоловіка навертаються сльози.
— Буває, сплю в обід у вихідний. Коли будить мене: "Діда, дай грошей". Я кажу: немає. А вона показує на сумку і каже: "Там є". Таня вдіває її, і ми йдемо в магазин. Купую їй там морожено, сок. На роботі знають, що в мене Карінка є. То яблучко дадуть, то апельсинку. Я без торбочки додому ніколи не йду.
На ринку Віктор заробляє близько 800 грн на місяць. Щоб бути на роботі о 7-й, прокидається о 4-й годині ранку. До Києва добирається електричкою зі станції Семиполки, що в Броварському районі.
Чоловік веде до торгових рядів. Витягає з пачки цигарку.
— Спочатку тут робив мій менший брат Сашка. Він улаштував мене. А я привів ще брата жінки Сірьожку Шпателя. Треба працювати. Жінка взяла в кредит газову плиту за дві тисячі, стіральну машину. Ремонт у хаті почали. Вже колодязь зробили.
На ринку Віктора називають Челентано. 39-річна Людмила й Валентина, 40 років, які торгують фруктами, кажуть, що Віктор Павлович— найсумлінніший із 36 робітників. Прибирає кожні 15 хв.
— Зразу чути його спів, а потім з"являється сам із тачкою. Дуже любить свою внучку, а нас називає принцесами, — усміхаються продавщиці.
До Віктора підходить жінка в фартусі. З нею Рибачук. Вона каже, що треба вивезти сміття.
"ГПУ" дарує Вікторові Крутивусу пляшку "Неміров". Той суне її під полу спецівки.
— Куди ти її пхнеш? — повчає Сергій Рибачук. Бере пляшку і кладе до целофанового пакета.
1960, 8 жовтня — Віктор Крутивус народився в с. Шевченкове на Київщині в родині продавщиці й зоотехніка
1978 — строкова служба в армії, шифрувальник у командира дивізії
1979 — помер батько Павло Степанович
1982 — одружився з Валентиною Шпатель; працює токарем на Київському дослідно-механічному заводі
1984 — народилася донька Тетяна, за два роки — син Олександр
1984–1990 — грає на синтезаторі на весіллях
2004 — найманий будівельник у Києві; з"явилася на світ онука Карина
з 2005 — прибиральник на Володимирському ринку Києва
2 
35413
Коментарі