22-річна Віка Зайцева із селища Нового під Кіровоградом — повія. Вона щодня виходить працювати на трасу, щоб заробити на наркотики. Стоїть на узбіччі в очікуванні клієнтів. На ній червона курточка, шапочка насунута по самі очі. На підборідді — шрам.

Погоджується говорити за 50 грн.

— Батька посадили за зґвалтування, коли мама ходила мною вагітна, — розповідає російською. — У півтора року мене віддали на виховання бабусі з дідом. У мами — семеро дітей, усі від різних чоловіків. Лише один син живе з нею, решта по світу розкидані, — зневажливо кидає. — Ще у школі я спробувала опіум. Доки доза була маленькою, друзі пригощали. А потім — де гроші взяти? Вийшла на трасу.

Каже, що соромилася знайомих, які дивилися на неї з автобусів і автомобілів.

— У посадці ховалася, а потім стала дулі тикать, — дістає з червоної полотняної сумки пачку цигарок "Вінстон". — Як стали додому папірці приходити з міліції, що надавала секс-послуги водіям автомобілів, бабуся за серце хапалася. Та вона вже лежачою була, а дідусь — меланхолік. Вони померли, квартиру мені залишили, — витирає сльозу.

Додає, що за наркотики її посадили до в"язниці.

— Сиділа в одеській колонії менше року. За гарну поведінку випустили. Там наркотики дістати неможливо, не те, що в чоловічій. Я й відвикла. Повернулася додому, а там батько-наркоман. Саме звільнився, сидів за крадіжку. За проституцію даїшникам по 20 гривень в день плачу. А з відділу боротьби з торгівлею людьми можуть 70 вимагати: то в них комп"ютер зламався, то на папір треба, то на бензин. Але хоч не щодня бувають.

У тебе є хлопець?

— Да ну. У мене ж ВІЛ, — сумно всміхається. — Тут він у всіх. Подружка працювала з одним чоловіком, а він хворий. Потім ми з Крістіною разом кололися. Та я зла не неї не тримаю. Вона вже померла. А женихів, — хрипко сміється, — пристойних не встигла завести. Із 14 років колюся. Деякі клієнти як побачать мене, аж трусяться. Я кажу: скільки грошей не даватимеш, я вдома не сидітиму. Щодня лише на наркотики треба 250 гривень, — пояснює Віка. — Буває, батькові 80 гривень на дозу підкину.

Каже, торік закохалася.

Бабуся з дідусем померли, квартиру мені залишили

— Діма старший на 17 років, аферист, теж наркоман. Як посадили його в тюрму, думала — піду за ним у в"язницю. Була любов. Та пройшла, — сміється повія. — А в колонії закохалася в Юру. Коли мене випустили, кричала: не розбивайте мені долю. Потім аж соромно стало. У нього відкрита форма туберкульозу, 8 років строку, що я собі думала?

Зауважує, що не має заради кого жити.

— Оце зранку встала й не думаю: голодна чи ні. Лише уколотися б. Якби сміливішою була, крала б. А то ношу із собою газовий балончик, а скористатися не можу.

Цікавишся, які дружини в твоїх клієнтів?

— Оце є пацани гарні, з грошима, — оживляється вона. — Можуть постійних дєвок найти і не їздить до таких, як я. Але ж їздять. Раз один, років 24, взяв у машину стару, спиту повію. Вона років 15 тут простояла. За тиждень мене бере. Говорить: "А яка мені різниця?" Мене теж запитують, як можу зі старими? Голову нагнула й не дивлюся на нього.

Скільки береш за послуги?

— Оральний секс — 40, звичайний — 60 гривень. Майже завжди торгуються. Є такі потєряні, що гроші після всього забирають. Дістають ножик, починають щось там погрожувать. "Та віддам я тобі, віддам", — кажу. Потім проклинаю їх, хоча бабуся і вчила, що не можна.

Хто вдома готує?

— Я в кафе ходжу чи в магазині щось куплю перегризти. В однокімнатну квартиру 44-річний батько якусь мочалку притягнув. А в неї 13 років за плечима відсиджених. Я з нею стараюся не говорити.

Додає, що тримає кота Пусю.

— Годую його кров"янкою. Він — єдина рідна істота.

×