— Разом ми піввіку. На золотий ювілей повінчалися, щоб і на небесах бути парою, — каже 70-річна Віра Варениця із села Червона Кам'янка Олександрійського району на Кіровоградщині. 19 вересня зі своїм чоловіком 76-річним Степаном Івановичем відсвяткували 50 років подружнього життя.
Вінчалися в місцевому храмі. За свідків узяли онуків 25-річного Дмитра і Тетяну, 22 роки.
— Усе гарно було, — каже Віра Хомівна. — Принесли багато квітів, до вівтаря простелили вишитого рушника. Ми з чоловіком обмінялися обручками. Вдома доньки й зяті зустрічали хлібом-сіллю. Влаштували справжнє весілля з піснями, танцями і веселощами. Замолоду ми такого не мали.
Подружжя познайомилося 1967 року. Жінка працювала у сільській їдальні, чоловік був шофером.
— Якось Степан зайшов до нас пообідати, — говорить Віра Хомівна. — Згодом провів додому. За кілька місяців освідчився. Одружувалися в сільській раді. Після розпису повечеряли. З гостей були тільки мої подруги Параска та Єлизавета.
Після одруження Варениці винайняли стару хату. Згодом придбали власну. Мають двох доньок — Надію та Аллу.
— Особливо ніколи не сварилися, часу на це не було, — каже Віра Хомівна. — Дояркою в колгоспі працювала без вихідних. А вдома тримали дві корови, 17 поросят, 70 курей і 30 качок. А ще ж на городі треба було поратися, дітей ростити. Та встигали з чоловіком і в хорі співати, і свідками на весіллях бути. Якось за осінь вісім весіль відгуляли. А похресників і кумів у нас чи не півсела.
— Подарунків дружині ніколи не носив, — додає Степан Іванович. — Казав: "Не розбираюся я у тих дарунках. Сама купи, що тобі треба". Нам і в голову не лізло, що можна розійтися і жити порізну. Дочекалися двох онуків. Мріємо про правнуків.
2 
1
Коментарі