12 квітня вінничанин 63-річний Валерій Тирса привів свого цапа Вано під облдержадміністрацію. Хотів подарувати його новому губернатору Володимиру Демішкану, якого призначили на початку квітня.
— Як почуєте сильний запах кіз і побачите кучі мусору, то його двір, — односельці показують дорогу до двору Валерія Тирси.
Валерій — колишній чемпіон України з вільної боротьби. 23 роки працював у Вінницькому педуніверситеті. Живе в недобудованій двоповерховій хаті без вікон. Бубнить під ніс:"Да здраствуєт Янукович". На шиї висить синій пояс із символікою Партії регіонів, такий же знак із синього прапора на одязі.
— Хтів догодити новому керівнику, а він мого козла не взяв. Навіть толком його не побачив, бо охоронці не підпустили. Тільки помітили, що з цапом зайшов, стали махати руками, зупинили на вході.
Сходити до губернатора із цапом підказав товариш Володимир Доляк.
— Ми ждали, що призначать Сергія Татусяка. Він наш кореш, вчилися разом. Хтіли, щоб поміг нам побудувати стадіон. Планую розводити коней, а по стадіоні катав би дітей із церебральним паралічем. Тут бах — і новий губернатор. Його ніхто не знає. Хай би на шашлик Вано пустив, а нам поміг зі стадіоном.
Валерій тримає сім кіз. Називає їх людськими іменами.
— У мене є Вітя і Володя Клички. Їх учу боксу. Є Студєнт, Професор Янукович, Бєлка і Вітя Ющенко. Їх готую до тєатральних виступлєній. Уже вміють бігати по кругу, перекидатися, ловити м"яча. Но ше поки роблять це тільки при мені, бо чужих стісняються.
Із кишені дістає 20 грн.
Хай би на шашлик Вано пустив, а нам поміг зі стадіоном
— Получив тільки що пенсію. Ні коп"я Янукович не добавив, а обіцяв збільшити в два рази. Не хватає грошей прогодувати кіз. Зимою їм йолки носив, голки обгризали.
Грядка біля хати засіяна просом. Кози його не їдять, стають ногами на паркан і обгризають сусідські дерева. У паперових коробках — порожні пляшки з-під пива.
— Раньше стидався збирати пляшки, а зараз спокойно збираю. На них заробляю ще одну пенсію. За ці гроші вдягаюся і віддаю внучці Софійці на ігрушки.
Дружина Людмила покинула Валерія чотири роки тому. Син із невісткою звели власний будинок у Вінниці. Приїжджають рідко.
— Жона хтіла, щоб я за п"ять років повністю построївся. Доки я працював на козлофаці (факультет фізкультури і спорту Вінницького педуніверситету. — "ГПУ"), вимахали двохетажну хату. Я душу в неї вкладав, зробив олімпійські кольца, вікна в формі сот. Потім взнав, що моя Людка гуляє, і мені щось сталося. Відтоді в голові гуде. Коли пішов на пенсію, зовсім погано стало.
Валерій бере в рот цукерку, кличе цапа Вано. Тварина стає на задні ноги, губами забирає цукерку з рота.
— Першу козу купив для внучки Софійки. Назвав її Тимошенко. Вона молока давала по дві літри. Цицьки добрі мала і доїлася легко. Така гарна, як та Юлька з тєлєвізора. Тільки якби вона хоч трохи робила те, що обіцяє. Коза в мене з рік пробула, а тоді один дядько в село собі забрав. Вітя Ющенко трохи тупуватий і впертий. Професор може побитися, але свого всігда доб"ється. Нікому його не віддам, бо він мій лідєр. Недавно продав козу Писанку. Вона така товста була і мордата. Як суне — то тре з дороги тікати, бо піде напролом.
Із будівлі виносить каструлю із замаринованим м"ясом для шашлику.
— Це була Стрєлка. Не хтіла дітей заводити, то я її зарізав. Козине м"ясо дуже нєжне, главне — натуральне.
1 
1
Коментарі
1