— Моє прізвище у "Газеті по-українськи" побачила колега Валентина Линник. Подзвонила: "Валю, ти виграла 500 гривень. Ти перша у списку". Мені ніколи з виграшами не щастило. В лотерею не вигравала більш як 10 гривень, — каже 50-річна Валентина Величко з села Горобіївка Канівського району на Черкащині.
Вона передплатила "Газету по-українськи" на рік. Відправила копію квитанції на адресу редакції, щоб узяти участь у розіграші.
— Гроші від "Газети по-українськи" прислали поштою. Мені прийшло смс. Наступного ранку подзвонила на пошту в Канів. Сказали, дійсно є переказ. Того дня і отримала. Привезла пересувна пошта. Авто приїжджає раз на тиждень. Із машини в них одразу набрала товару. Купила ковбас, різної крупи, масла. Бо вдома — семеро людей.
"Газету по-українськи" передплачує з 2011 року.
— Я тоді почала працювати листоношею. Мій маршрут займав 16 кілометрів. Раніше працювала на півставки, а зараз — 0,20. Обіцяли з Нового року підвищити зарплату. Але в січні отримала 310 гривень авансу і 739 гривень зарплати, — говорить Валентина Григорівна.
Валентина Величко народилася в Горобіївці. Після школи працювала на цегельному заводі.
— Цегла з нашої глини була найкраща в області. Завод тоді робив у три зміни. Були 12 складів, дві печі. Я складала в піч сушену цеглу для випалювання. Згодом призначили майстром. Але завод розпався. Підробляла в колгоспі дояркою, годувала телят. У садку варила їсти, — розповідає Валентина Григорівна.
Із 1992-го живе в шлюбі з 49-річним Ігорем Івановичем.
— Це мій другий чоловік. Із першим прожила п'ять років і розлучилася, бо пив. Через суд відмовився від своїх дітей — Саші й Альбіни. Ігор переписав їх на себе. Народили з ним ще дочок Таню і Віку. Є вже шестеро внуків.
Біля нас живуть донька Таня з зятем і трьома дітьми.
4 
35413
Коментарі