— Валентин Якович жив, як козак: не готував гробівця собі, не накопичував маєтків, — каже доктор фізико-математичних наук 67-річний Ігор ОГІРКО біля каплиці по вул. Пекарській поблизу Личаківського кладовища у Львові.
20 квітня тут прощаються з істориком та дисидентом Валентином Морозом. Він помер минулого вівторка. За день до цього відсвяткував 83-річчя.
О 15:00 біля каплиці збираються близько сотні людей. Більшість — викладачі львівських університетів. Валентин Мороз був завідувачем кафедри україністики Львівського університету фізичної культури. Раніше викладав в університеті ім. Івана Франка та в Українській академії друкарства. Квіти принесли одиниці.
— Валентин Якович був людиною-брендом, — говорить Іван Огірко. — В університети його запрошували працювати для реклами закладу. Ми здружилися. Навіть дні народження разом святкували — у мене іменини на день раніше. Валентин Якович мав авторський напій "Морозівка" — горілку з червоним перцем. Але наголошував, щоб ми святкували не в піст, а вже після Паски. Чітко себе визначав православним.
Він піднімав патріотичний дух студентів. Це була його ідея — разом із ними виїжджати під Мотовилівку на Київщині, де 18 листопада 1918-го наші перебили дві тисячі москалів. Валентин Якович був невибагливим. Під час таких поїздок ночували у наметах. Деколи приїжджали з відряджень одразу на пари. Перед заняттями у вбиральні голилися, а бритви носили з собою в кишені.
20 років тому він побудував собі хатину під Високим замком. До останнього водив машину. Мав червоного буса, якого привіз ще з Канади. Туди літав щороку, бо залишався громадянином цієї країни.
Валентин Мороз лежить у труні в чорному костюмі та вишиванці. Домовину виносять із каплиці, і процесія вирушає до Личаківського кладовища.
— Півроку тому я заходив до нього в інститут. Питав, як здоров'я. Відповів: "Тримаюся". Був закритою людиною, — дорогою розповідає 78-річний Юрій Панишко із Львівського університету фізичної культури. — Але в колі ближчих знайомих був простий і навіть трохи смішний. Гроші носив у коробочці з-під льодяників монпансьє.
Колишня дружина дисидента 82-річна Раїса Мороз живе у Канаді. Його онука Уляна, 30 років, мешкає у Відні. Працює в сфері екології. З рідних попрощатися з Валентином Морозом прийшов його єдиний син 57-річний Валентин. Він мешкає у німецькому Мюнхені. Прилетів напередодні. Від коментарів відмовляється.
— "Для мене право бути українцем — найсвятіше право", — пригадує слова Мороза письменник і дисидент Ігор Калинець.
Прощальне слово беруть народний артист Святослав Максимчук, Герой України Юрій Шухевич і представниця канадського посольства.
З 1979-го Валентин Мороз жив у Канаді. Тоді його та ще п'ятьох політв'язнів обміняли на двох радянських шпигунів. До того він 13 років відсидів у радянських таборах. В Україні мешкав з 1990-го.
— Коли Валентин Якович повернувся в Україну, ми разом працювали на львівському радіо, — пригадує історик 67-річний Іван Сварник. Має густу сиву бороду. — У нього був непростий характер, не з усіма знаходив спільну мову. Вважав, його думка є істиною. В Канаді він перетнувся з Чорноволом, але спільної мови вони не знайшли. Валентин Якович був крайнім правим. Але студенти його любили. Був чудовим оратором. Говорив живо і послідовно. Сипав дотепами.
Валентина Мороза ховають на полі почесних поховань.
145 днів голодував Валентин Мороз під час ув'язнення у Володимирській тюрмі. Там відбував покарання в одиночній камері. Розпочав безтермінове голодування 1 липня 1974 року з вимогою перевести його до табору. Представники КДБ на це не погодилися. Голодування припинив 22 листопада після того, як його перевели з одиночки.
13 років відбув у радянських таборах
15 квітня 1939 року — Валентин Мороз народився у селі Холонів Горохівського району на Волині в селянській родині. Закінчив історичний факультет Львівського університету. Працював завучем і вчителем сільської школи. Викладав у Луцькому й Івано-Франківському педінститутах.
Вересень 1965-го — засуджений за антирадянську агітацію і пропаганду до чотирьох років таборів. Покарання відбував у Мордовії.
1 червня 1970 року — арештований удруге. Отримав шість років спецтюрми, три роки таборів особливо суворого режиму і п'ять — заслання.
27 квітня 1979-го — влада обміняла його та ще чотирьох дисидентів на двох радянських агентів КДБ. Із дружиною Раїсою Мороз і сином Валентином виїхав у США. Згодом оселилися в Канаді. Викладав у Гарвардському університеті, видавав журнал "Анабазис", вів радіопрограму в Торонто.
Квітень 1990 року — повернувся до України. Жив у Львові.
9 
35413
Коментарі