— Ей, тобі що, погано? На, попий, — 29-річний Ігор, майстер тату, дає склянку води 20-річній Євгенії зі столиці. Вона сидить у трусах на кріслі у львівському Палаці мистецтв.
21–23 жовтня там влаштували Міжнародний фестиваль натільного малюнка "Львів тату фест-2011". Приїхали близько 30 майстрів з України, Росії, Польщі та Білорусі. У палаці поставили пластикові перегородки — бокси. Роблять там татуювання. За малюнок розміром як пачка цигарок просять від 300 грн.
Та тілі Євгенії двоє хлопців малюють кульковою ручкою лінії. Проводять їх по спині, руках та грудях. Тоді штрикають у шкіру голки зі шприців. Дівчина блідне. П'є воду і просить продовжувати.
У той момент заходить один з організаторів, років 30:
— Припиніть це. Такого не було у програмі.
Ті зупиняють роботу. Євгенія кілька хвилин позує фотографам. Потім голки витягують з її тіла. Вона одягає сіру кофту та сині джинси.
— Раніше ніколи такого не робила, — каже. — Хлопцям була потрібна модель, от я і погодилася. Цікаво було попробувати. Планували загнати більш як 200 голок. Але встигли лише 120. Звісно, боліло трохи. Але коли переносиш больовий шок, боліти перестає. Я люблю різні дивні речі робити. От штанги собі в соски поставила півтора року тому.
Біля киянки 20-річної Лесі Набожної зібралися троє студенток. Розглядають її татуювання на руках. Вона піднімає кофту і показує малюнки на животі.
— Диви, диви, які татухи. Якби я собі стільки наробила, мене тато на куски порвав би. Блін, які в неї троянди класні. Я собі одну таку на талію набила б. Давай зроблю маленьку. Якось потім викручуся, — каже подрузі 16-річна Ангеліна.
— Перше тату зробила у 13 років — наколола китайський ієрогліф "любов", — розповідає Леся Набожна. — Вибила його нижче потилиці. Татуювання мені подружка робила у мене вдома старою машинкою. Трохи боліло. Зараз навіть соромно показувати, бо сильно стерлося. Може, колись і поновлю його. Батьки були проти, але я не слухалася. Зараз маю на тілі 15 татух. Тепер їх набиваю зі смислом: череп — у пам'ять про померлих близьких, гостра бритва свідчить про мій поганий характер, мертва ласточка — надія.
Дівчина розвертається спиною. Показує портрети рок-музикантів Мериліна Менсона і Твіґґі Раміреза.
— О ніфіга собі, ото кайф, — каже Ангеліна. — За Менсона мене удома повісили б.
Майстер натільного малюнка із Запоріжжя Алекс Аборт, 30 років, також роздивляється портрет музиканта:
— Хороша робота. Видно професійний рівень. Жаль, що в нас немає спеціальних шкіл, де навчають цьому мистецтву. Я майстром з тату випадково став. Спочатку сам малюнок хотів. Захопився процесом, ходив до майстра вчитися. Щоб бути татуювальником, потрібно стати добрим художником. Найменша татушка забирає до 2 годин.
До гурту підходить лисий чоловік з довгою бородою, років 50. Представляється Крулібасом.
— Та шо то за татухи. Дєтскій лєпєт. От у мене татуха.
Нахиляє голову. На тім'ї зеленою фарбою набите зображення Будди.
— Зробив його роки три тому. Коли майстер почув, що і де я хочу набити, то трохи офігів. Зробив мені її за пиво та трохи до пива. Правда, Будда в мене трохи стерся. Зараз шукаю, хто мені його поновив би, але на халяву.
1 
1
Коментарі