Протягом лютого в Україні врятували від самогубства п'ятьох підлітків. Вони грали в онлайн-ігри "Синий кит" і "Разбуди меня в 4:20" у соціальній мережі "ВКонтакте". Такі популярні серед підлітків. Діти мали виконати 50 завдань, які давали організатори. Останнє — покінчити життя самогубством.
Реєструюся у соціальній мережі "ВКонтакте" від імені 14-річної дівчини. Називаюся вигаданим іменем і прізвищем. Викладаю декілька картинок із сумними статусами російською мовою "Была надежда, была вера, а теперь только печальные воспоминания", "Люди несправедливы, лгуны. Им нельзя доверять сокровенное", "Если я умру, ты заплачешь?"
У пошуку ввожу запит #Синийкит. Мережа видає кількасот груп із цією назвою. Додаюся в кілька закритих. Наступного дня отримую повідомлення, що мене прийняли. Переходжу за вказаним посиланням, але групи вже заблокувала кіберполіція.
На власній сторінці пишу повідомлення з картинками синього кита: "Синий кит, что плывет в облаках. Забирай меня, кит, к себе. Я жду инструкций. Я готова к игре". Щойно публікую запис, сторінку миттєво блокує адміністратор сайта. Відновлює її, коли пояснюю, хто я така і для чого пишу.
У одній із груп пропонують зіграти в гру. Вводжу спеціальний код і пароль, який надходить у СМС. Продовжую писати на сторінці #хочувигру #синийкит". За годину приходить особисте повідомлення.
— Почему хочешь вступить в групу? — запитує куратор.
— Ищу поддержку. Меня никто не понимает.
У цю мить надсилає містичну пісню "50 днів до самогубства". Від неї стає моторошно й сумно. Слова змушують задумуватися про сенс життя.
— Точно? Обратного пути нет. Ты умрёшь.
— Да? — питаю.
— Ты не сможешь выйти из игры. Если остановишься, убьем твоих близких. Знаем твой IP-адрес.
— Я готова, не откажусь. Играю я, а не они.
— Молодец, что вступила в групу. Будешь плыть вместе с китом.
Пише, матиму 50 завдань. Про них нікому не можна розповідати. Особливо — батькам. Розпитує, як їх звуть і адресу, де живемо.
— Лови первое задание — нарисуй на бумаге синим маркером кита и вышли фото о сделаном, — пише за 5 хв.
Малюю кита, надсилаю. В наступних завданнях — фотографуюся в спідній білизні без обличчя, поповнюю рахунок куратора на "Вебмані" на 92 гривні. Переконую, що не спілкуюся з батьками. Слухаю сумну музику, вночі дивлюся моторошні смертельні відео, борюся зі страхом. Пишу на власній сторінці у "ВКонтакте" #якит. Нашкрябую на правій нозі цифри 4:20.
10-те завдання — прогулятися о 4:20 на даху багатоповерхівки. Прогулянку викласти в онлайн.
— За тобой следят, — пише після нього куратор і вже не виходить на зв'язок.
На гру витратила 12 діб. За останні п'ять днів надходили особисті повідомлення від груп "Антикит". Адміністратор вмовляв не брати участь у грі. На сторінці ділився позитивними статусами, яскравими картинками. Пропонував психологічну допомогу.
2 
1
Коментарі