Поблизу Білої Церкви, на 79-му кілометрі магістралі Київ–Одеса, стоїть пам"ятник загиблим байкерам. Він — єдиний у світі. На 11-метровому бетонному стовпі — хрест і бронзова скульптура людини на мотоциклі. Установив його 52-річний Юрій Попович, байкер із 37-річним стажем.
Юрій живе в Білій Церкві. Сиве волосся байкера зібране в хвостик. На його мотоциклі "Ямаха Вентура" номерний знак "Магістр" — прізвисько Юрія.
На бетонній стіні біля пам"ятника фотографія усміхненої дівчини в бандані, знизу підпис: "Оксана Харлей".
— Оксані було 26 років, — розповідає Попович. — Сіла до знайомого молдаванина, Дракоші, на мотоцикл. А той дав зі старту 250 кілометрів. Дівчина впала. Удар об землю був такий, що їй відірвало голову.
Попович затягується цигаркою. Каже, щоб установити пам"ятник, продав мотоцикл "Ґолдвінґ".
— Народився я в містечку Мамонове, в Росії, — розповідає. — Батько був військовослужбовцем, а мати викладала англійську в школі. Коли батько демобілізувався, ми переїхали до Білої Церкви. Нам дали тут квартиру.
Каже, вся рідня живе в Узині на Київщині. Звідти і двоюрідний дядько Юрія — космонавт N4 Павло Попович.
— Він щороку приїжджає на турнір із боксу до Білої Церкви, — веде далі Юрій. — Але бачимося з ним хвилину, доки Попович іде з прес-конференції до машини.
На весіллі Шона Карра віз прапор Великої Британії
Розказує, що неодноразово потрапляв у аварії:
— На трасі Київ–Дніпропетровськ вилетів у кювет, порвав ніс, щоки. Праву ногу відірвало. Друзі-медики вирішили не ампутувати, а пришити її. Іноді болить, але ходжу. Ще й 20 років займаюся гірськими лижами.
Юрій Попович — єдиний в Україні член британського байкер-клубу "Ґолдвінґ овнерс" та Європейської федерації байкерів. Щоб подорожувати на мотоциклі, він залишив роботу й бізнес.
— 10 років очолював конструкторське бюро на Білоцерківському шинному заводі. Потім орендував у колгоспі землю, вирощував фрукти, возив їх до Росії. Заробляв 16 тисяч карбованців на місяць. Створив кондитерський цех "Лакомка", бо дружина — кондитер. Згодом продавав автопокришки, — веде далі він. — Коли всі користувалися рахівницями, привіз в Україну вагон калькуляторів...
Однак інфляція, каже Юрій, почала з"їдати весь заробіток. Він залишив бізнес і сів на мотоцикл.
— Європою мандрую один, — ділиться Попович. — Дружина Ніна чекає вдома. Ми знайомі з дитинства, жили в одному будинку. Маємо двох доньок — Наталію, 26 років, та 21-річну Світлану. Заміж не поспішають, теж свободи хочуть. Та їздять спокійно, на автівках.
Питаю, на які кошти подорожує.
— Маю нерухомість. Ремонтую квартири, потім продаю. Зараз роблю візу в Польщу. Їду на об"єднаний зліт двох федерацій — "Харлея Девідсона" і "Ґолдвінґа", — пояснює він. — У мене є друг 74-річний Джері Авіс — канадець. Його називають "дідусь Джері". На парадах ми вдвох очолюємо колону байкерів.
Попович знайомий із зятем Юлії Тимошенко Шоном Карром. Той теж байкер.
— Був у нього на весіллі, — розповідає Юрій. — Я їхав за весільною машиною, віз прапор Великої Британії. Минулого тижня Шон приїздив на зліт байкерів у Черкаси на новому мотоциклі "Харлей Девідсон". У Жені теж є "Харлей Девідсон", але вона приїхала на машині.
До пам"ятника з траси звертають двоє мотоциклістів.
— Володя, Серьога, — представляються вони.
— Купив оце чудо — "Ямаху Р1". Дівчина моя до нього ревнує. Зараз не розмовляє зі мною, — розказує чорнявий Володя.
1954, 6 жовтня — народився в місті Мамонове Калінінградської області Росії в сім"ї військового
1961 — переїхав до міста Біла Церква на Київщині
1976 — закінчив Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут; конструктор на Білоцерківському шинному заводі; грає на гітарі у ВІА "Акварелі", "Водограй"
1979 — одружився з кондитером Ніною
1980 — народилася донька Наталія, через 6 років — донька Світлана
1987 — відкрив кондитерський цех
із 1995 — подорожує на мотоциклі Європою
2007 — установив поблизу Білої Церкви пам"ятник загиблим байкерам
3 
1
Коментарі