Тетяна Максим'юк мала хворе серце

 

8 cічня на Личаківському кладовищі у Львові поховали ландшафтну архітекторку Тетяну МАКСИМ'ЮК. Її серце зупинилося на 86-му році.

— Тетяна Максимівна померла вдома, — розповідають на кафед­рі містобудування Інституту архітектури Національного університету "Львівська політехніка", де вона викладала. — Вона мала кволе серце. Торік лежала в лікарні, бо в неї стався мікроінсульт. На здоров'я скаржилася, ще коли викладала в університеті. На кафедрі відсвяткували її 80-річний ювілей. Тетяна Максимівна допрацювала до кінця навчального року.

Тетяна Максим'юк народилася на Волині в селі Красностав, що тоді входило до складу Польщі. 1944-го її з родиною переселили на Одещину. За кілька років переїхала до Львова. Закінчила архітектурне відділення інженерно-будівельного факультету Львівського політехнічного інституту. Викладала там із 1971 року. Одночасно займалася проектуванням ландшафтної архітектури.

— Тетяна Максимівна була викладачем-легендою, — каже львів'янин Михайло Кобилинець. — Вона працювала над створенням основних парків міста. Шокований був, бо вона пам'ятала там кожне дерево. Для мене то були просто кружечки на схемах, а для неї — друзі. Не збирала статків, а просто любила свою справу.

Тетяна Максимівна одруженою не була, дітей не мала.

— Ми з нею познайомилися 1960 року на заняттях з архітектурного проєктування. Одного дня в аудиторії з'явилася тендітна молода особа. Час від часу вона тихим лагідним голосом, щось додавала до розмови старших колег-викладачів. Робила це ніби з вибаченням, але завжди зі знанням справи, — каже архітектор 77-річний Богдан Посацький. — Спілкування з нею завжди налаштовувало на ліричний лад, бо поетичність і легкість душі були головними рисами її характеру. Пані Тетяна була дуже чутлива на пам'ять. Коли оглядала виставку про відновлений цвинтар у Польщі, де надгробки були з каменю, сказала: "А на моїй батьківщині хрести не збереглися, бо всі вони були з берези".

×