На вул. Свердлова кукає зозуля. Вікна перших поверхів "хрущовок" закладені цеглою. На узбіччі стоїть побита "лада-вісімка". На задньому склі напис: "donbass рулит".
Ніна розказує, що воду в місті подають тричі на день. У будинку треба палити вугіллям.
- Он на Мікрорайоні позаминулого року провели газ, а жителі не радi. Моя сестра мусить віддати 450 гривень за газ і 100 - за світло й воду. А зарплата в неї тисяча гривень. Тому люди роблять кам'яні печі або гріються буржуйками.
На вул. Ливневій у під'їзді тхне фекаліями. Батареї, труби, двері, проводка - вирвані. Валяється розбитий унітаз. В одній із кімнат стоїть запах гарі, стіни покриті кіптявою. На пiдлозi провал від вогнища.
Літня жінка в домашніх капцях сидить на колоді.
- Растаскали на метал, - говорить, вказуючи на залишки балконів. Називає себе Іванівною. - А зробити балкон не менш як 8 тисяч гривень коштує.
Входжу в продуктовий магазин "Осень". На вагах приклеєно скотчем: "Товар в долг не отпускаем".
- Халявщиков хватает, - пояснює продавщиця. - Раніше перед кожним святом або приїздом начальства ночами з Донецька автобусами привозили сюди вбогих. Щоб не псували лице столиці Донбасу. Зараз перестали. Мабуть, не залишилося більше бездомних.
В одній із двох шкіл міста навчаються 286 учнів, а розрахована вона на 1200.
- Чекаємо, що наступного року учнів буде більше, - говорить 43-рiчна Елла Данилiна, заступник директора української школи №13. - Порахували діток від нуля до 5 років. Таких у нашому районі вже 200.
За порадою Елли Миколаївни вирушаю в сім'ю переселенців. Двері 3-кімнатної квартири відчиняє 39-рiчний Олександр Сологуб. Він у картатих шортах, босими ногами шльопає передпокоєм.
- Я сьогодні забрав із пологового будинку дружину з сьомою дитиною, - каже він.
- Переїхали з Донецька 2008-го, - розповідає дружина 28-рiчна Наталія. - Надоїло жити в общагє з дітьми. Сюди теж входити було страшно. Паркет хтось розібрав і спалив, усюди лежали купи какашок. Сашенька підняв квартиру з руїн за три місяці. Зробив автономне електроопалення.
Наталія приносить новонародженого.
- Народили тут двох нових українців. Машку - 2 роки тому, а Iллюшу - три дні тому, - додає Олександр. Бере на руки 2-рiчну Марiю. Розсаджує на дивані дітей.
Сім'я Сологубів отримує 3250 грн на місяць. Олександр підробляє ремонтами, він - електрик. Мають пільгу 50% на квартплату.
В універсамі біля міськвиконкому торгує сувенірами 49-рiчна Ольга Шлифiш. Вона переїхала з Каховки Херсонської області. Взяла в оренду торговельну площу. Чоловік Ігор працює таксистом.
Запрошує в гості. Удома пригощає чаєм із бубликами.
- Чоловік військовий, майор, служив в Афганістані. Шість років прожили за 40 кілометрів від чорнобильського реактора, - розповідає Ольга Василівна. - Коли звільнився в запас, службову квартиру вiдiбрали. Чотири роки тому мені наснилося місто-примара, порожні очі вікон. Включила телевізор і побачила в новинах, як мер Українська запрошує: "Приїжджайте до нас, усім дамо житло". Ми того ж дня рвонули, були тут одні з перших. Найняли ремонтників, віддали аванс 3 тисячі доларів і поїхали в Каховку за дітьми. Раптом дзвінок із мерії: "У вас із квартири сантехніку вивозять". Ремонтники нас обікрали.
- Посумували трошки, - каже господар Ігор Євгенович, 49 рокiв. - А потім обклалися книжками. Самi зробили креслення і засукали рукави.
- У мене тут навіть гемоглобін підвищився, - говорить Ольга. - Ніби й екологія не дуже, а всередині гармонія. У мене наче з'явилося своє місце.
До донецької траси на зеленому "ланосi" підкидає Ігор Шлифiш. Назустріч їдуть на роликах двоє жінок років 50.
- Нехай хтось після цього скаже, що наше місто депресивне, - сміється водій.
Вільні ще 534 квартири.
Українськ виник 1963-го як молодіжне будівництво. Місто звели за 40 км від Донецька в полі, довкола вугільного родовища. 14 тис. населення працювали на шахтах "Україна" і "Селідовська". У середині 1990-х закрилася шахта в Селідовому. 2002-го на шахті "Україна" сталася пожежа. Загинули 37 гірників, копальня не діяла 10 місяців. До 2004-го в місті залишилися переважно літні, інваліди, алкоголіки й наркомани.
- Зараз ще є 534 порожні й розбитi квартири, - каже Наталія Голубенко з міськвиконкому. - Із них 139 державних і 395 приватизованих. Торік був неприємний випадок. Спадкоємець - син померлої, чия квартира була приватизована, вирішив повернути її собі. Відсудив у переселенки Оксани Сушко двушку, яку вона відремонтувала. Ми виділили Оксані нову квартиру, допомогли з ремонтом.
1 
1
Коментарі