— Перед празниками рішила вигнати горілки. Зробила в чотиривідровій каструлі закваску. В льоху були ще якісь яблука з осені, в морозилці вишні валялися. Із такої каструлі виходить відро горілки, — розповідає 70-річна уманчанка Галина Бордіян. Вона живе в приватному секторі в мікрорайоні Нова Умань.
Аби швидше заграло, із чоловіком Павлом, 72 роки, господиня перенесла каструлю до сараю.
— У нас три сараї. У двох хазяйство тримаєм, а в третьому всякі господарські вещі. Треба ж було такому случитися, шо Павлуша забув корові Мусі дати води. Вона вийшла з сараю і вихлебтала півкаструлі закваски. Захожу, а корова сидить, як дядько, на задниці. Передніми копитами вперлася в землю і голову нахилила. Сусіди прибігли. Хотіли її на чотири ноги поставити. Так то ж корова, а не чоловік, там же вєс який!
Фрукти, які лишилися на дні, господар викинув на гноярку.
— Вибігли кури і наїлися їх. Курка 2 метри прошкандибає й лягає на бік. Півень так об"ївся, шо здох. Дід мій — за нього: каже, давай у суп — бо жалко. Почав пір"я по живому обривати. Обскуб половину півня, а він прийшов до тями, почав вириватися. На ранок бігав наполовину лисий. Зарізали ми його до празника. А корова нічого, оклигала. Кури за пару часов тоже попіднімалися.
Сусіди кажуть, що Галина й Павло інколи випивають.
— Під заборами не валяються. А так — із кумами по святах чарочку можуть перехилити, — розказує односельчанка. Не називається.
Свята подружжя відзначало з друзями.
— Діти в мене на Сєвєрі — і дочка, й зять, — говорить Галина Бордіян. — На сусідній вулиці живе внук із сім"єю, двох правнучок уже маю. Як онук був маленький, сильно захворів. Дочка дуже побивалася, щоб не помер. Мені її страшне жалко було. Я її вспокаювала: він ше манюній, ти до нього не привикла, як помре — родиш другого, бо ж молода. Тепер до мене не йдуть і правнучок не пускають. Обідилися.
2 
1
Коментарі
4