"Зараз прийде дружина Наташа, наллє чаю", — каже комік Борис Барський, 47 років, підсуваючи мені стілець.

До вистави "Отелло" у столичному Жовтневому палаці ще дві години. У гримерці на підвіконні закипає чайник.

— Наташа — мій костюмер. Раніше працювала хіміком в Одеському науково-дослідницькому інституті. Тепер усюди мене супроводжує. Вона в потязі народилася, її приваблюють подорожі. Наташин тато був моряком. Мама на дев"ятому місяці вагітності поїхала до Ленінграда зустрічати його пароплав. Наташу вона народила в дорозі додому, коли поверталася до Одеси.

Чим займаються ваші діти?

— 22-річний Костянтин вчиться на фізико-математичному факультеті Одеського університету. А Настя — їй 23 — знає іспанську, грецьку, англійську. Викладає приватно, а для греків влаштовує екскурсії по Одесі.

Заходить Наталія Барська, 46 років, береться готувати чай. Доки той заварюється, розкладає чоловікові брюки, піджаки, берети.

— Ми 26 років разом, — каже Борис, спостерігаючи за нею. — Познайомились у студії пантоміми в Одесі: Наташа була моєю ученицею. Трохи потанцювали, і я запропонував їй руку і серце.

Наталя прасує білу сорочку й усміхається. Не дивиться в його бік.

Погодилася?

— Відповіла, що подумає. Я зрадів, що не відразу погодилася. А Наташа через три хвилини каже: "Я згодна. Поїхали, батькам скажемо". Я почав її відмовляти: "Пізно вже. Давай не поїдемо". — "Нічого. Розбудимо їх", — відповідає. Наташин тато підвів нас до холодильника й налив двічі по сто грамів. Стою й думаю: і чого я сумнівався?

Де провели медовий місяць?

— На Байкалі, серед комарів і мошки. Їздили на катері на мис Святий Ніс, до гарячих джерел. То рай! Ночували в наметах. Вода — радонова, 43 градуси. А головне — нікого нема. Але якось удосвіта, годині о п"ятій, припливають катером 40 бурятів. Ми зрозуміли, що час тікати. А корабель ходить раз на чотири дні. Добу, і вдень, і вночі, йшли пішки — 50 кілометрів, — Борис усміхається у вуса, закручені догори, як у Сальвадора Далі.

Можу зварити яйце

Наталка ставить чай і йде по костюми для решти артистів.

— Оселилися у моїх батьків, у приватному будинку в центрі Одеси, — веде далі Барський. —  Пам"ятаю, як святкували 15 років спільного життя. Я саме закінчив ремонт. Погуляли, гості розійшлися. Уночі дружина будить мене і кричить: "Вставай! Пожежа!". Я вибіг надвір — бачу: наш будинок палає, як смолоскип. Викликали пожежників. Вони впізнали мене, почали автографи просити. "У нас все одно води нема", — кажуть. Приїхали ще дві команди. Доки шукали воду, ми з покійним батьком, Володимиром, самі пожежу загасили. Добре, що набрали повну ванну води.

Каже, що напозичав грошей у кого міг і купив квартиру.

І хто в ній тепер головний?

— Кішка Кузина. Жодних авторитетів не має. Шпалери обдерла, невдячна дворняга.

Заходить Наталя, подає випрасувану сорочку. Борис одягає її, а тоді зав"язує краватку.

Маєте якісь домашні обов"язки? — запитую в Барського.

— Усі! — вигукує. — У мене золоті руки: можу електрику полагодити, яйце зварити, у хаті прибрати.

Наталя голосно сміється. Поправляє на шиї чоловіка краватку і подає піджак.

А що робить дружина? — цікавлюся.

— Вона народила найкращих у світі дітей — Костю і Настю. Цього досить.

1959, 22 вересня — Борис Барський народився в Одесі
1980 — одружився з хіміком Наталею
1983 — народилася донька Настя
1981 — закінчив факультет атомної енергетики Одеської політехніки; три роки працював у Центрі стандартизації і метеорології
1984 — артист оригінального жанру Одеської філармонії; народився син Костянтин
1984 — у комік-групі "Маски"
1991 — перша роль у кіно — "Сім днів з російською красунею"
1992 — закінчив московський ҐІТІС, спеціальність "режисура"; "Маски" знімалися в Японії, Німеччині, Колумбії
1994 — видав поетичну збірку "Лирические стихотворения о любви к разнообразным женщинам"
2002 — зйомки в Ізраїлі

×