Тернопільський Тарзан

 

На Тернопільщині, біля Янківецького урочища, уже багато років живе дивний самітник — 60-річний Ярослав Рибак. Лісники називають його Тарзаном...

Тримає шестеро корів, двох волів, курей та індиків. Має десяток собак. Усі тварини, як і господар, не бояться холоду: весь рік худоба живе просто неба. Волами Ярослав оре шматок поля — посеред лісу.

Колись Рибак закінчив сільськогосподарський технікум, а потім Львівську політехніку. Був одружений з лікаркою, але прожили разом недовго — розлучилися. Працював на цегельному заводі. Сам збудував будинок у містечку Залізцях Зборівського району. Але все покинув і вже 30-й рік живе в лісі. Кажуть, знає його як свої п"ять пальців. Та секретами ні з ким ділитися не хоче.

Маю хороші сорти картоплі: "Огоньок", "Синєглазку"

Спочатку жив з матір"ю-знахаркою. Жителі навколишніх сіл називали її "лісовою Бабою-Ягою". Оселилися в землянці. А потім Ярослав збудував дерев"яну халупу, підмастив її глиною.

Усередину хатинки ми не заходили: лісник попередив, що самітник цього не любить. Розповів також, що 25-річний сад Ярослава зразково доглянутий, восени чудово плодоносить. І поле дає непогані врожаї.

— Маю хороші сорти картоплі: "Огоньок", "Синєглазку", якийсь із Голландії,— підтвердив скупий на слова Ярослав. — Мені голова колгоспу дав, а я йому — щепи.

Чому живете самі, та ще й у лісі? — допитуємося.

— Так простіше, — відрубав. — Самому легше. Зрештою, люблю самотність. Мені не страшно і не нудно. Я тут давно, от бачите — який сад виховав... Навіть не рахую років... Знаєте, мені не дуже подобається, коли до мене йдуть і щось розпитують, —  додав невдоволено.

Чому так уникаєте людей?

— Бо мені нікого не треба! — аж розсердився. — Не хочу, щоб до мене хтось ішов. І ви від мене відчепіться. Я ще худоби не годував, хоч устав дуже рано?

Краще зі свинею жити, ніж із бабою

Може, вам люди щось погане зробили?

— Нічого не зробили, — стенає плечима. — Просто вони дурні. І все. Я мудріший від них. Я вже казав, люди мені не потрібні.

Корови потрібні?

— Краще зі свинею жити, ніж із бабою, — заявив він. — До речі, коли у жінки здорові зуби, вона гарна й здорова, бо може працювати, — зазначив прагматично. — Слава Богу, моя жінка від мене пішла. І дітей не було, що також добре. Бо як вони жили б у цей нелегкий час?

А цікавитеся тим, що діється у світі?

— А навіщо? — здивувався. — Мені навіть сни сняться рідко. Може, через те, що ні з ким не розмовляю — навіть зі своєю живністю.

×