"Моїй доньці цього року вже 39 років, — пише Євгенія Віталіївна з Вінниччини. — Щось відштовхує від неї чоловіків. А я дуже хочу, щоб вона одружилася".
"Моя донька, якій 38 років, незаміжня, — ділиться пані Галина з Рівненщини.— Вона патологічно боїться з чоловіками таких близьких стосунків, як заміжжя".
"Моїй доньці 36 років. Має 13-річну дитину, — пише мати Аліни з Чернігівщини. — Вийшла заміж і розійшлася. I чоловік був ніби непоганий, а життя не склалося. Колишній чоловік одружився, а вона все сама".
"Моїй онуці 34 роки, — розповідає Микола Степанович із Львівської області. — Коли вона одружилася, спочатку все було добре, а потім почалися сварки, бійки. Прожили два роки і розлучилися. Онука вдруге вийшла заміж, народила двох дітей. I знову той самий сценарій. I вона знову розлучається".
"Синові 32 роки, і він не хоче одружуватися, — це з листа Бориса Феліксовича з Вінницької області.
— Ми його просимо, говоримо, що є хороші дівчата, а він і слухати не хоче. Живе з нами. Нікуди не ходить. Тільки на роботу і з роботи додому. Зверталися до лікарів, кажуть, що здоровий. Але в нього ще зі школи немає ані друзів, ані дівчат. I зараз ніхто його не цікавить".
"Моїй доньці 26 років, — пише пані Валентина з Рівненщини. — Вона висока, гарна, має освіту, роботу. А от з хлопцями у неї не складається".
"Моїй доньці 22 роки, — ділиться пані Галина з Хмельниччини. — Вона комунікабельна, має багато друзів. Але хлопці сприймають її як друга, а не як дівчину. Вона досі ні з ким не зустрічається".
У наведених листах ідеться про проблему самотності, але в кожному випадку свої особливості.
Людям зрілого віку, яким ближче до 40 років, важче зустріти людину для створення родини, ніж молодшим. Це пов"язано не лише з біоенергетичною сумісністю, але й з життєвим досвідом і психологією.
Кажемо, що є хороші дівчата, а він і слухати не хоче
Є люди, хоча їх небагато, яким добре бути самотніми. Вони не мають внутрішньої потреби в створенні родини, це для них зайвий клопіт. Наприклад, киянин Віктор Олексійович — соціально активний чоловік. Проблеми суспільства він переживає як особисті. Жінок сприймає за їх людськими, а не фізичними якостями. У глибині душі не довіряє нікому. Тож проблеми самотності його ніколи не хвилювали. З"ясувалося, що в одному з попередніх утілень він очолював таємну організацію, яка намагалася вчинити державний переворот в одній із країн стародавнього світу. Спроба заколоту не вдалася через зраду жінки, активістів організації жорстоко покарали.
Можна зрозуміти батьків неодруженого 32-річного сина, але це його життя. Він, судячи з листа, одинак з натури. Так йому краще.
У випадках, коли стосунки з протилежною статтю — як морські хвилі: зустрілися — розійшлися, як правило, діє програмний біоенергетичний вплив на самотність. Якщо порчу зняти, людина житиме за своєю природною програмою. Але цього має бажати сама людина, а не її родичі. Заочно або по фото можна біоенергетично впливати, але існує морально-етичний закон. Згідно з ним, без відома та згоди людини ніхто не має права, навіть із найкращих прагнень, втручатися в її біоенергоінформаційну систему.
Щодо ситуацій, коли життя з різними партнерами йде за одним сценарієм, як у листі Миколи Степановича. Тут справа не тільки в порчі — йде відпрацювання за провини предків. А родові прокляття не знімаються, а відпрацьовуються життям. Тільки коли людина відстраждала, можна зняти інформацію — через що саме вона страждала.
Киянка Валентина звернулася по допомогу, маючи букет хвороб, складні родинні стосунки та зруйновану біоенергоінформаційну систему. У неї, з одного боку, блискуча освіта, повага колег, соціальний статус, а з іншого — свекруха-відьма. Вона зруйнувала здоров"я невістки, зробила її ворогом чоловіка та сина. Відкоректована біоенергоінформаційна система Валентини пояснила причину нещасливого особистого життя. Вона відпрацьовує гріхи материнського роду. Її прапрапрабаба "лікувала" травами, позбавляючи небажаної вагітності, штучно зв"язувала людей у шлюбі й навпаки. Навроки та порчі заговорювала на крові. За все це і відпрацьовує Валентина, а до неї — її мати, бабуся й прабабуся. І тільки Господь знає, коли відпрацюванням цього роду настане кінець.
Від редакції. Якщо з вами або з вашими рідними, знайомими траплялися подібні випадки, якщо вас щось турбує, напишіть про це в редакцію "Газети по-українськи". Наталія Сапа порадить, як вам бути.
2 
1
Коментарі