Весільна сукня Лаури Ангарової важила 10 кілограмів

 

Лаура Ангарова проводжає чоловіка біля двоповерхового котеджу в мікрорайоні Нова Подусівка в Чернігові. Януш сідає в білі "жигулі" та їде.

— Цей будинок нам на весілля батьки чоловіка подарували, — каже 16-річна Лаура. — Родичі мені купили діамантовий браслет, а Янушу — каблучку. У нас на весілля прийнято дарувати гроші та золото. Замість запрошень розвісили по місту біл-борди.

До Януша й Лаури приїхали 230 гостей із Чернігова, Києва, Донецька. Були також із Білорусі, Росії. Святкували в ресторані "Градецький" тиждень.

— Познайомилися ми три роки тому на весіллі в Донецьку. До заміжжя я там жила, — розповідає Лаура. — Нам тоді по 13 років було. Сподобалися одне одному. Із тих пір до весілля бачились усього двічі. Так вимагають звичаї. У ромів заведено рано одружуватися. Моя мама вийшла заміж у 19 років, мама Януша — в 16.

Каже, на весіллі в них не цілуються й не кричать "гірко". Обручками на знак вірності не обмінюються.

— Весільних суконь я мала три. Червону й синю вдягала пізніше. Білу замовляла в Ростові, розшиту камінцями Сваровські. Дуже важка, кілограмів 10. Ледве в ній ходила. Босоніжки спеціально під сукню замовляла, з кристалами. Замість фати вдягла корону. Її потрібно берегти, як вашу фату, нікому не можна давати міряти. Після шлюбної ночі гостям показали простирадло. Якщо наречена виявиться нецнотливою — це ганьба для всієї сім"ї. У нас усе було гаразд, — сміється. — В охорону запросили київських омонівців. Але про це ми дізналися вже після весілля. Вони були в цивільному.

Коли гості йшли додому, кожному дарували торт

Коли гості йшли додому, кожному дарували торт. Роздали 230 штук, щоб нікого не образити.

Доки розмовляємо, з будинку виходить жінка, щоб розвісити випране.

— Лауро, ти пам"ятаєш, що в тебе вариться обід?

— У нас і заможна, і бідна дівчина повинна вміти приготувати їжу, — поспішає до плити Лаура. — Хоч є хатні робітники, прислуга. Варити зумін — обов"язково. Це як ваш борщ. Туди кладуть перець, томат, картоплю, м"ясо і багато різних приправ. Після 18 років старші жінки вчать дівчат ворожити. Це ремесло передається по жіночій лінії.

Лаура йде до спальні. На туалетному столику стоять близько 10 пляшечок із французькими парфумами. Двоспальне ліжко закидане маленькими подушками. Її спідниця до колін закочується.

— Чоловік не дозволяє мені носити короткі спідниці. Це найменша довжина, яку я одягаю.

До заміжжя Лаура хотіла вивчитися на бухгалтера. Тепер, каже, присвятить себе дому та родині. Гроші заробляє її чоловік. Цигани з їхньої общини торгують на базарі хустками, джинсами.

Лаура і Януш не розписувалися в РАЦСі. Циганська община визнала їх чоловіком і дружиною після домовленості між батьками та весілля. Вінчатимуться за три роки в православній церкві. Мати дітей поки що не планують.

×